|
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 14460/10/15-1117 від 07.12.98
м.Київ
vd981207 vn14460/10/15-1117
Державним податковим адміністраціям
в Автономній Республіці Крим,
областях, мм.Києві та Севастополі
Про витрати орендаря
У зв'язку із чисельними запитами платників податків та
державних податкових органів щодо віднесення до складу валових
витрат орендаря витрат на сплату орендної плати, комунальних
послуг, амортизаційних відрахувань, податку на землю Державна
податкова адміністрація України повідомляє.
Законом України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР "Про
внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" (підпункт 1.18.1 статті 1) визначено, що оперативний
лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної чи юридичної
особи, що передбачає передачу орендарю права користування
основними фондами на строк, який не перевищує строку їх повної
амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх
власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.
Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі
основних фондів орендодавця.
Згідно з підпунктом 5.5.1 статті 5 вищенаведеного Закону
України до складу валових витрат відносяться будь-які витрати,
пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими
зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами
або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі
виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням
господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 1.10 названого Закону України до
процентів включається платіж за використання майна, отриманого в
користування. Тобто платіж за використання майна, отриманого в
користування для ведення господарської діяльності, є орендною
платою і включається до валових витрат орендаря.
Законом України "Про оренду державного майна" від 14 березня
1995 року N 98/95-ВР (пункт 2 статті 1) передбачено, що оренда
об'єктів державної та комунальної власності регулюється цим
Законом, договором оренди, іншими законами. Для розрахунку розміру
орендної плати за орендовані нежитлові приміщення слід керуватися
вказаним Законом України, а також Методикою розрахунку і порядку
використання плати за оренду державного майна, затвердженою
постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786
( 786-95-п ), слід також користуватися роз'ясненням Фонду
державного майна України від 5 грудня 1995 року N 10-22-8412 "Щодо
змісту і порядку використання плати за оренду державного майна".
Розмір орендної плати та її обмеження регулюються органами
місцевої влади, яким підпорядковуються ці об'єкти комунальної
власності.
Відповідно до пункту 3 Методики до орендної плати не
включаються: оплата послуг, які згідно з договором оренди
зобов'язується надавати орендодавець, а також витрати на утримання
орендованого майна. Також до суми орендної плати не включаються
амортизаційні відрахування і витрати, пов'язані з відшкодуванням
витрат орендодавця по сплаті податку на землю.
Пунктом 19 вищевказаного Закону зазначається, що річна
орендна плата не може перевищувати п'яти відсотків вартості
орендованого майна. Для бюджетних організацій розмір орендної
плати не обмежується, але встановлюється не нижче від розмірів
плати, встановленої місцевими органами влади (пункт 21 постанови
Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року N 1033
( 1033-96-п ).
Водночас Законом України від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР
"Про лізинг" (стаття 16) передбачено, що до складу лізингових
платежів включаються й інші, ніж сума винагороди (орендної плати),
витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. Проте
включення інших, крім орендної плати, витрат до складу валових
витрат орендаря регулюється Законом України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Зокрема, стосовно питання амортизації, то згідно з підпунктом
8.5.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" (із внесеними змінами) балансова вартість відповідної
групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів,
які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду),
тобто при оперативному лізингу амортизаційні відрахування здійснює
тільки орендодавець, оскільки об'єкт оренди є його безумовною
власністю.
Поряд із цим відповідно до підпункту 8.8.1 указаного Закону
України у разі, коли договір оперативного лізингу (оренди)
зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта
оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити)
балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість
фактично проведених поліпшень такого об'єкта. При цьому орендарем
не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу
(оренди), за винятком вартості фактично проведених його поліпшень
при застосуванні пункту 8.7 цього Закону.
Щодо включення до валових витрат вартості комунальних послуг,
то повідомляємо, що Законом України "Про лізинг" (пункт 2 статті
15) установлено, що при оперативному лізингу всі витрати на
утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його
експлуатацією і поновленням використаних матеріалів, несе
лізингодавець, якщо інше не передбачене договором лізингу.
Тобто витрати, пов'язані з експлуатацією об'єкта лізингу,
зокрема комунальні платежі, згідно з вищезазначеною нормою
зобов'язаний нести лізингоотримувач, тому вони не можуть бути
включені до складу лізингових платежів.
Це узгоджується, зокрема, зі складом витрат, пов'язаних з
утриманням будинків і прибудинкових територій, що входять до
квартирної плати (плати за утримання житла), визначеним згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року
N 939 ( 939-98-п ) "Про вдосконалення системи державного
регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання
будинків і прибудинкових територій". Згідно із вказаною постановою
до витрат на утримання будинків і прибудинкових територій не
відносяться комунальні платежі за спожиту електроенергію, газ,
опалення, гарячу воду тощо.
Для включення їх до складу валових витрат орендаря необхідно,
щоб їх сума згідно з підпунктом 5.3.9 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" підтверджувалася відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість
ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення
податкового обліку, тобто у разі самостійної сплати орендарем
житлово-комунальним підприємствам платежів згідно з показниками
приладів обліку відповідно до договорів про надання таких послуг.
Указане не суперечить також пункту 11 Методики розрахунку і
порядку використання плати за оренду державного майна, яким
передбачено, що витрати, включаючи амортизаційні відрахування на
утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком
підприємствам, організаціям, і прибудинкової території,
розподіляються між ними залежно від наявності, кількості,
потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і
водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в
неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами,
організаціями загальної площі.
У податковому обліку в разі самостійної сплати орендарями
комунальних послуг їхня вартість не може бути віднесена до валових
витрат орендодавця.
Самостійна оплата орендарями комунальних послуг має своїм
юридичним наслідком захищеність їхніх прав на споживання цих
послуг навіть у випадку, коли орендодавець може бути відключений
від систем забезпечення через заборгованість перед комунальними
службами.
Ураховуючи той факт, що на сьогодні існує реальна проблема
технічного характеру з установкою деяких видів лічильників,
Державна податкова адміністрація України вважає, що до вирішення
цієї проблеми вартість комунальних послуг може бути віднесена
орендарями до валових витрат за рахунками орендодавців
(узгодженими з орендарями щодо кількості спожитих послуг) у
випадку їх сплати на окремий спеціальний рахунок орендодавця,
передбачений для розрахунків за комунальні послуги, кошти з якого
можуть бути використані тільки для цих цілей.
Одержані у такому порядку (транзитом) від орендарів суми
включатимуться до валових доходів і до валових витрат орендодавця.
При цьому до складу валових витрат орендодавця вони включатимуться
тільки у разі їх сплати відповідним підприємствам
житлово-комунального господарства.
Указаний підхід у роз'ясненні питання податкового обліку
вартості комунальних послуг при оренді викладено в листі Державної
податкової адміністрації України від 3 листопада 1998 року
N 247/07/15-1110 до Комітету з питань фінансів і банківської
діяльності Верховної Ради України.
Щодо плати за землю, то відповідно до статті 2 Закону України
від 19 вересня 1996 року N 378/96-ВР "Про плату за землю"
використання землі в Україні є платним. Платниками земельного
податку є власники землі та землекористувачі.
Оскільки власниками землі або користувачами є, як правило,
орендодавці приміщень, вони і є платниками земельного податку.
Таким чином, на валові витрати орендаря відноситься: вартість
комунальних послуг і орендна плата, до складу якої не включаються
амортизаційні відрахування та витрати, пов'язані зі сплатою
податку на землю; при цьому орендна плата за державне і комунальне
майно, надане в оренду (крім майна бюджетних установ), не повинна
перевищувати п'яти відсотків вартості орендованого майна.
Одночасно повідомляємо, що лист Державної податкової
адміністрації України від 11 травня 1998 року N 4837/11/15-1116
( v4837225-98 ) відкликається у зв'язку з наданням даного
роз'яснення.
Доведіть зміст цього листа до підвідомчих податкових органів
для користування у практичній роботі.
Заступник голови Г.Оперенко
"Баланс", N 50/98
|
