|
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ
ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
N 2-221/2855 від 24.05.2002
Державний комітет України з питань регуляторної політики та
підприємництва розглянув лист щодо питання, чи потрібно
доплачувати працівнику суму у гривнях, яка утворилася за рахунок
різниці між граничними нормами добових витрат, установленими у
гривнях, та сумою добових, виражених у доларах США та
перерахованих за офіційним курсом Національного банку України, та
у якій сумі включають до складу валових витрат добові витрати по
відрядженню за кордон, та повідомляє.
Згідно зі статтею 121 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) працівникам, які направляються у відрядження,
виплачуються добові за час перебування у відрядженні в порядку і
розмірах, встановлюваних законодавством. Ця норма Кодексу законів
про працю є державною гарантією, що підтверджується статтею 12
Закону України від 24.03.95 р. N 108/95-ВР ( 108/95-вр ) "Про
оплату праці". У розвиток норм підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-вр ) (в редакції Закону України від 22.05.97 р.
N 283/97-ВР ( 283/97-вр ), зі змінами та доповненнями (далі -
Закон про ОПП), Кабінетом Міністрів України було прийнято
постанову від 23.04.99 р. N 663 ( 663-99-п ), якою було
затверджено граничні норми добових витрат. На цей час граничні
норми добових для відряджень за кордон становлять 252 гривні. Цей
розмір добових відповідає нормам статті 121 Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ) та є державною гарантією.
Отже, на думку Держкомпідприємництва, суб'єкт підприємницької
діяльності не має права виплачувати добові відрядженому за кордон
працівникові нижчі за розмір, гарантований законодавством про
працю, тобто нижчі за 252 грн. Виходячи з цього, незалежно від
того, чи було забезпечено працівника авансом в іноземній валюті
перед відбуттям у відрядження або з поважних причин такий аванс
видано не було, суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний
відшкодувати такому працівникові добові у розмірі 252 грн. за
кожну добу перебування у відряджені за кордоном. Аналогічний
висновок було викладено і у листі Міністерства фінансів України
від 16.05.2001 р. N 041-407-349/13-3295 ( v3295201-01 ).
Стосовно п.1.17 Інструкції про службові відрядження в межах
України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів
України від 13.03.98 р. N 59 ( z0218-98 ) (в редакції наказу
Міністерства фінансів України від 10.06.99 р. N 146 ( z0418-99 ),
згідно з якими якщо для остаточного розрахунку за відрядження
необхідно виплатити додаткові кошти або якщо з поважних причин не
отримано кошти на відрядження, то виплата здійснюється в
національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до
іноземних валют, установленим Національним банком України на день
погашення заборгованості, але не пізніше терміну, визначеного в
пункті 1.15 цієї Інструкції. Фактично у цьому пункті йдеться про
відшкодування витрат, понесених працівником у іноземній валюті під
час перебування у відрядженні за кордоном. Що ж стосується добових
витрат, то згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону
про ОПП ( 334/94-вр ) ці витрати відносяться до таких, що не мають
документального підтвердження. Цей самий висновок присутній і в
пункті 1.4 розділу II вищезгаданої Інструкції ( z0218-98 ).
З усього наведеного можна зробити висновок, що норма пункту
1.17 розділу II Інструкції ( z0218-98 ) повинна застосовуватися
щодо тих витрат, понесених у відрядженні, які виражено у іноземній
валюті та підтверджено документально (витрати на проїзд,
проживання тощо). Що ж стосується добових витрат, то їх розмір є
фіксованим, вираженим у гривнях та не потребує документального
підтвердження. Тому норми пункту 1.17 розділу II Інструкції
( z0218-98 ) не розповсюджуються на добові витрати, розмір яких
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р.
N 663 ( 663-99-п ) (із змінами та доповненнями).
Враховуючи, що згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5
Закону про ОПП ( 334/94-вр ) до складу валових витрат відносяться
не підтверджені документально витрати на харчування та
фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат),
понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм,
встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день
відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду, на думку
Держкомпідприємництва, суб'єкт підприємницької діяльності -
платник податку на прибуток має право віднести до валових витрат
добові, що сплачуються відрядженому за кордон працівнику виходячи
з розміру 252 грн. незалежно від забезпечення чи незабезпечення
його авансом у іноземній валюті.
Т.в.о. Голови В.Загородній
"Все про бухгалтерський облік", N 49, 31.05.2002 р.
|
