|
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
Л И С Т
30.05.2003 N 570/10/31-105
Всеукраїнській молодіжній
організації "Молодь проти
корупції"
01024, м. Київ,
вул. Лютеранська, 27/29
Державній податковій
адміністрації України
Про розгляд листа
Державна податкова адміністрація у м. Києві на завдання ДПА
України від 20.05.2003 р. N 7964/7/15-1117 розглянула вашого листа
від 25.04.2003 р. N 13-к-25/04 та повідомляє.
Що стосується першого питання, відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р.
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (із змінами та доповненнями) податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Щодо другого питання, то відповідно до пп. 10.2.1 п. 10.2
ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (у редакції Закону України від
22.05.97 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ), зі змінами та доповненнями)
платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші
види ігор чи розиграшів, які передбачають придбання особою права
на участь у таких іграх чи розиграшах до їх проведення,
зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від
суми таких виграшів.
Незалежно від положень підпункту 10.2.1 ( 334/94-ВР ) цього
пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із
виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах),
зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми
прибутку такої особи, який визначається як різниця між її
доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий
день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом
такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше
суми такого виграшу.
Податок на виплату виграшів відповідно до п. 1.29 ст. 1
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) є видом податку на прибуток і не вважається
нововведеним податком.
Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також
порядок звітності суб'єктів грального бізнесу затверджено наказом
ДПА України від 19.01.98 р. N 35 ( z0126-98 ), зареєстрованим у
Мінюсті України 20.02.98 р. за N 126/2566.
Таким чином, будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у
зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях
(домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків
від суми прибутку такої особи згідно пп. 10.2.2 та незалежно від
того платник податку, який здійснює виплату суми виграшів,
відповідно до пп. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) зобов'язаний
утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми таких
виграшів.
Щодо третього питання, то відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) до складу валових витрат включаються суми будь-яких
витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у
зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі
витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з
урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Підпункт 5.3.9 Закону ( 334/94-ВР ) установлює, що не
підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків
платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт,
послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним
з таким платником податку особам.
Підпунктами 7.1.1 та 7.4.1. ст. 7 Закону ( 334/94-ВР )
передбачено, що доходи та витрати від здійснення товарообмінних
(бартерних) операцій та доход, отриманий платником податку від
продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається
виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі
товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) платник податку веде
податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів
(крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів),
сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів,
малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та
поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу
валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані
безкоштовно).
Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку)
запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка
(дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість
запасів та валові доходи або валові витрати такого платника
податку, пов'язані з придбанням таких запасів.
У разі убутку запасів оцінка їх вартості здійснюється за
методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом
ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що
визначається платником податку згідно з відповідним національним
положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Застосовані
платником податку методи обліку вартості запасів не можуть
змінюватися протягом звітного податкового року.
Таким чином, при продажу продукції за ціною, нижче за ціну
придбання, непов'язаним особам та не по бартерних операціях
обмеження стосовно звичайної ціни не застосовується.
Відповідно до пп. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) база
оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,
визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших
загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів
(робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які
суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів
(робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником
податку.
Що стосується четвертого питання, відповідно до пп. 4.5 ст. 4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у
разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється
будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг),
включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи
права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з
визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному
законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким
продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.
При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму
надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму
податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого
була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку
відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні
суми компенсації продавцю.
Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для
перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої
операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду
цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.
Перший заступник Голови В.І.Крижанівський
|
