|
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
Л И С Т
30.05.2003 N 892/8/31-105
Щодо окремих питань
оподаткування страхової діяльності
Державна податкова адміністрація у м. Києві у зв'язку з
надходженням численних запитів страхових компаній та відсутності
можливості надати обгрунтовану відповідь через невизначеність в
законодавстві просить розглянути слідуючі проблемні питання та
надати роз'яснення.
В абзацах другому і третьому пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
передбачено особливий режим оподаткування інвестиційного доходу
від розміщення коштів резервів страхування життя:
"Інвестиційний дохід, одержаний страховиком від розміщення
коштів резервів страхування життя, оподатковується у страховика в
частині, яка належить страховику. Частина інвестиційного доходу,
одержаного від розміщення коштів резервів із страхування життя, що
належить страховику, визначається як різниця між сумою доходу,
одержаного (нарахованого) від розміщення коштів резервів із
страхування життя та сумою витрат страховика на ведення справи,
які не можуть перевищувати 15 відсотків отриманого інвестиційного
доходу.
Якщо страховик здійснює відрахування у математичні резерви із
страхування життя, то сума інвестиційного доходу, що належить
страховику, зменшується на суму відрахувань у такі математичні
резерви, що не можуть перевищувати 85 відсотків суми
інвестиційного доходу, який належить страховику".
У той же час згідно із частиною одинадцятою ст. 31 Закону
України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) "для забезпечення страхових
зобов'язань із страхування життя та медичного страхування
страховики формують окремі резерви за рахунок надходження
страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих
резервів за цими видами страхування", частиною дванадцятою цієї ж
статті передбачено, що "кошти резервів із страхування життя не є
власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого
майна", а в частинах вісімнадцятій та дев'ятнадцятій зазначено, що
"кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням
безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості..." та
перелічені категорії активів, якими мають бути представлені кошти
страхових резервів.
У зв'язку з вищенаведеним виникає запитання, що слід вважати
для цілей оподаткування інвестиційним доходом, одержаним
страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя?
Відповідно до частини восьмої ст. 9 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) "договором страхування життя обов'язково
передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру
страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком
один раз на рік результатами отриманого інвестиційного доходу від
розміщення коштів резервів із страхування життя..."
Тобто зарахування інвестиційного доходу до математичних
резервів здійснюються страховиком в обов'язковому порядку за
результатами діяльності за рік. Проте, формування страхових
резервів страховиками здійснюється щонайменше щоквартально, так
само як і попередній підрахунок суми інвестиційного доходу,
одержаний страховиком від розміщення коштів резервів страхування
життя.
Виникає питання, щодо правомірності зеншення інвестиційного
доходу, одержаного страховиком від розміщення коштів резервів
страхування життя на суму нарахованих обов'язкових відрахувань з
такого інвестиційного доходу у математичні резерви за підсумками
кожного звітного періоду з наступним перерахунком за підсумками
року?
Яким чином слід розділити інвестиційний дохід страховика, між
джерелами його отримання, зокрема, як визначити інвестиційний
дохід, отриманий страховиком від розміщення коштів резервів із
страхування життя та інвестиційний дохід, отриманий страховиком
від розміщення власних коштів, оскільки кошти резервів із
страхування життя та власні кошти страховика можуть бути розміщені
спільно?
Які види витрат можуть бути включені до суми витрат
страховика на ведення справи?
Відповідно до п. 1.37 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) договір довгострокового
страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років
і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів,
премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову
виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії
договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не
може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його
дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків,
пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи
хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати
нею працездатності.
Просимо надати роз'яснення щодо відповідності договорів
страхування вимогам пункту 1.37 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) у випадку, коли
Договір довгострокового страхування життя містить ризик
"звільнення страхувальника (застрахованої особи) від сплати
страхових внесків" пов'язаний зі смертю страхувальника
(застрахованої особи), або нещасним випадком чи хворобою
страхувальника (застрахованої особи), який передбачає, що у разі
настання зазначених страхових випадків, страхувальник
(застрахована особа) звільняється від сплати страхових внесків?
Для цілей оподаткування, що слід вважати "повною стійкою
працездатності"?
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) у разі порушення
вимог договору довгострокового страхування життя, встановлених
пунктом 1.37 цього Закону, в тому числі його довгострокового
розірвання протягом визначеного таким пунктом граничного строку,
доходи, одержані страховиком за таким договором, оподатковуються
за ставкою 6 відсотків у податковому періоді, в якому відбувся
факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму такого доходу,
розрахованої з початку податкового періоду, на який припадає
отримання таких доходів страховиком, до дня їх включення до
валового доходу такого страховика згідно із цим пунктом.
Якщо платник податку, який збільшив валові витрати у порядку,
передбаченому підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цього Закону
( 334/94-ВР ), достроково розриває договір довгострокового
страхування життя до закінчення граничного строку, встановленого
підпунктом 1.37 статті 1 цього Закону, або порушує інші
вимоги,встановлені підпунктом 1.37 цього Закону, то такий платник
податку зобов'язаний включити до валового доходу суму страхових
платежів за таким договором за наслідками податкового періоду, на
який припадає таке довгострокове розірвання або порушення таких
інших вимог, збільшену на суму пені, нараховану на суму таких
страхових внесків, яка розраховується з початку податкового
періоду, наступного за періодом, в якому такий платник податку
вперше збільшив валові витрати на суму таких страхових платежів у
межах такого договору, до дня подання податкової декларації за
наслідками податкового періоду, на який припадає факт такого
довгострокового розірвання або порушення інших вимог. При цьому
викупна сума, яка повертається платнику податку страховиком, не
включається до складу валових доходів такого платника податку.
Заступник голови ДПА у м. Києві М.Люта
|
