Законодательство Украины

 

Щодо питань ринкового збору

Державний комітет України з питань регулярної політики та підприємництва (Держпідприємництво)

Лист № 9752 від 08.11.2005

По состоянию на 26 марта 2007 года

<< Главная страница | < Назад


                ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
             РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
 
                             Л И С Т
 
                        08.11.2005  N 9752
 
 
     Відповідно до   норм   Декрету   Кабінету  Міністрів  України
від 20.05.1993 р. N 56-93 ( 56-93 ) "Про місцеві податки і збори",
із  змінами  і  доповненнями (далі - декрет) та Закону України від
21.05.1997 р.  N 280/97 ( 280/97 ) "Про місцеве  самоврядування  в
України"  (далі  - закон N 280),  органам місцевого самоврядування
надано право  у  межах  своєї  компетенції  встановлювати  місцеві
податки  і  збори та розміри їх ставок у визначених законом межах,
запроваджувати пільгові  податкові  ставки,  повністю  скасовувати
окремі  місцеві  податки  і  збори  або  звільняти  від  їх сплати
категорії  працівників,  надавати  відстрочки  у  сплаті  місцевих
податків і зборів.
 
     Механізм справляння  і  порядок сплати ринкового збору,  як і
інших  місцевих  податків  та  зборів,  визначається   сільськими,
селищними,  міськими  радами  у  рамках граничних розмірів ставок,
визначених законодавством України.  Граничний  розмір  цих  ставок
визначається  декретом  залежно  від  ринку,  його територіального
розміщення та виду продукції (товару).
 
     Так, відповідно до статті 4 декрету ( 56-93 ),  ринковий збір
-  це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах,  на критих
та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків,
мотоциклів,  ручних  візків.  Він  справляється з юридичних осіб і
громадян,  які  реалізують   сільськогосподарську   і   промислову
продукцію та інші товари, і його розмір не повинен перевищувати 20
відсотків  мінімальної  заробітної  плати  для  громадян  і  трьох
мінімальних  заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку,
його територіального розміщення та виду продукції (товару).
 
     Водночас разом з декретом  (  56-93  )  діє  Указ  Президента
України  від 28.06.1999 р.  N 761/99 ( 761/99 ) "Про впорядкування
механізму сплати ринкового збору" (далі - Указ),  яким  визначено,
що ринковий збір - це плата за право займання місця  для  торгівлі
на ринках усіх  форм   власності,  в  тому  числі  у  павільйонах,
накритих та відкритих столах, майданчиках (включаючи  орендовані),
з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.
 
     Положеннями указу ( 761/99  )  встановлено  ставки  ринкового
збору  в  розмірі  від  0,05  до  0,15 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян (від 0,85  до  2,55  грн)  для  фізичних  осіб  і
від 0,2  до  2  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян (від
3,40 до 34,00 грн) для юридичних осіб.
 
     Окремо зазначаємо,  що  указ  (  761/99   )   було   прийнято
відповідно  до  п.  4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції
України (  254к/96-ВР  )  з  метою  стимулювання  розвитку  малого
підприємництва.
 
     Отже, відповідно  до  своїх  повноважень,  міська  рада своїм
рішенням може встановлювати ставки ринкового  збору  не  вищі  від
максимальних  і  не  нижчі  від  мінімальних розмірів,  визначених
указом Президента ( 761/99 ).
 
     Водночас пунктом 18 Правил торгівлі на  ринках,  затверджених
наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України,  Міністерства  внутрішніх  справ,  Державної   податкової
адміністрації,  Державного комітету стандартизації,  метрології та
сертифікації від 26.02.2002 р.  N 57/188/84/105 ( z0288-02 ) (далі
-   правила   торгівлі),   встановлено,   що   за  право  займання
торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку,
визначеному законодавством.
 
     Відповідно до    абзацу   3   пункту   23   правил   торгівлі
( z0288-02  ),  торговельне  місце  -  це  площа,  відведена   для
розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо)
та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних
засобів,  причепів,  візків (у тому числі ручних),  у контейнерах,
кіосках,  палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається у
правилах торгівлі, які затверджуються відповідно до законодавства,
а також узгоджується адміністраціями  ринків  з  місцевим  органом
самоврядування.
 
     Право на  встановлення  і  затвердження  правил  торгівлі  на
ринках, згідно з пунктом 44 частини першої статті 1 Закону  N  280
( 280/97   ),   віднесено   до   компетенції   органів   місцевого
самоврядування.
 
     За більш докладним роз'ясненням щодо  вартості  землі  радимо
звернутися   безпосередньо   до  Державного  комітету  України  по
земельних ресурсах.
 
 Заступник голови
 Держкомпідприємництва                                   С.Іголкин



<< Главная страница | < Назад



Украина онлайн