|
Страница 5
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5
основані на ринкових принципах інструменти, включаючи обмінювані
дозволи, що враховують зовнішні, особливо екологічні, витрати і
вигоди.
Аналіз і розробка політики з питань енергетики:
оцінка потенціальних можливостей підвищення енергетичної
ефективності:
аналіз і статистика попиту на енергію;
розробка законодавчих і нормативних заходів;
комплексне планування ресурсів і управління попитом;
оцінка екологічного впливу, включаючи великі енергетичні
проекти.
Оцінка економічних інструментів підвищення енергетичної
ефективності і досягнення цілей в галузі екології.
Аналіз енергетичної ефективності в галузі переробки,
перетворення, транспортування і розподілу вуглеводнів.
Підвищення енергетичної ефективності у виробництві і
розподілі електроенергії:
комбіноване виробництво електроенергії і тепла;
складові елементи обладнання (казани, турбіни, генератори та
ін.);
об'єднання мереж.
Підвищення енергетичної ефективності у будівельному секторі:
норми теплоізоляції, пасивне використання сонячної енергії і
вентиляція;
системи опалення приміщень і кондиціонування повітря;
високоефективні пальники з низьким викидом окислу азоту;
техніка вимірювання та індивідуальні лічильники;
побутові прилади і освітлення.
Послуги муніципалітетів і місцевих комунальних общин:
системи централізованого теплопостачання;
ефективні системи газорозподілення;
технології планування в галузі енергетики;
поріднення міст чи інших відповідних територіальних органів;
управління енергетичним господарством у містах і державних
будинках;
поводження з відходами та утилізація відходів в енергетичних
цілях.
Підвищення енергетичної ефективності у промисловому секторі:
спільні підприємства;
каскадне використання енергії, комбіноване виробництво
електроенергії і тепла та утилізація тепла, що відходить;
енергетичні ревізії.
Підвищення енергетичної ефективності у транспортному секторі:
норми ефективності моторних транспортних засобів;
розробка ефективних транспортних інфраструктур.
Інформація:
просвітницька робота;
бази даних: доступ, технічна специфікація, інформаційні
системи;
поширення, збирання і систематизація технічної інформації;
дослідження поведінки.
Підготовка і навчання:
обмін управлінськими кадрами, державними службовцями,
інженерами і студентами в галузі енергетики:
організація міжнародних учбових курсів.
Фінансування:
розробка правових рамок;
фінансування третіми сторонами;
спільні підприємства;
спільне фінансування.
Заключний Акт Конференції по
Європейській Енергетичній Хартії
I. Заключна Пленарна сесія Конференції по Європейській
Енергетичній Хартії відбулася в Лісабоні 16-17 грудня 1994 року.
Представники Австралії, Республіки Австрія, Азербайджанської
Республіки, Республіки Албанія, Республіки Вірменія, Республіки
Білорусь, Королівства Бельгія, Республіки Болгарія, Республіки
Угорщина, Федеративної Республіки Німеччина, Грецької Республіки,
Республіки Грузія, Королівства Данія, Європейських Співтовариств,
Ірландії, Республіки Ісландія, Королівства Іспанія, Італійської
Республіки, Республіки Казахстан, Канади, Республіки Кіпр,
Республіки Киргизстан, Республіки Латвія, Республіки Литва,
Князівства Ліхтенштейн, Великого Герцогства Люксембург, Республіки
Мальта, Республіки Молдова, Королівства Нідерландів, Королівства
Норвегія, Республіки Польща, Португальської Республіки,
Російської Федерації, Румунії, Словацької Республіки, Республіки
Словенія, Сполученого Королівства Великої Британії і Північної
Ірландії, Сполучених Штатів Америки, Республіки Таджикистан,
Туркменистану, Республіки Турція, Республіки Узбекистан, України,
Республіки Фінляндія, Французької Республіки, Республіки Хорватія,
Чеської Республіки, Швейцарської Конфедерації, Королівства Швеція,
Республіки Естонія і Японії (далі "представники") брали участь у
Конференції, в якій також брали участь запрошені спостерігачі з
деяких країн і міжнародних організацій.
Історія
II. Під час засідання Європейської Ради в Дубліні у червні
1990 року Прем'єр-міністр Нідерландів припустив, що економічне
відновлення у Східній Європі та в існуючому тоді Союзі Радянських
Соціалістичних Республік могло би бути викликане і прискорене
шляхом співробітництва в галузі енергетичного сектора. Це
припущення було підтримане Радою, яка запропонувала Комісії
Європейських Співтовариств вивчити, як найкращим чином здійснити
таке співробітництво. У лютому 1991 року Комісія запропонувала
концепцію Європейської Енергетичної Хартії.
Після обговорення пропозиції Комісії у Раді Європейських
Співтовариств Європейські Співтовариства запросили інші країни
Західної і Східної Європи, Союз Радянських Соціалістичних
Республік і неєвропейські країни-члени Організації Економічного
Співробітництва і Розвитку взяти участь у Конференції в Брюсселі у
липні 1991 року з тим, щоб розпочати переговори щодо Європейської
Енергетичної Хартії. Ряд інших країн і міжнародних організацій
були запрошені взяти участь у Конференції по Європейській
Енергетичній Хартії як спостерігачі.
Переговори щодо Європейської Енергетичної Хартії закінчилися
у 1991 році, і Хартія була прийнята шляхом підписання Заключного
Документа на конференції, яка відбулася в Гаазі 16-17 грудня 1991
року. Всі сторони, які підписали Хартію тоді або згодом, включають
усіх тих, що перелічені у Розділі I вище, крім спостерігачів.
Сторони, які підписали Європейську Енергетичну Хартію,
зобов'язалися:
дотримуватися цілей і принципів Хартії та здійснювати і
розширювати їхнє співробітництво якомога скоріше шляхом сумлінних
переговорів з метою вироблення Основної Угоди і Протоколів.
Відповідно Конференція по Європейській Енергетичній Хартії
розпочала переговори з Основної Угоди - пізніше названої Договором
до Енергетичної Хартії, - спрямовані на стимулювання промислового
співробітництва між Сходом і Заходом шляхом надання юридичних
гарантій у таких галузях як капіталовкладення, транзит і торгівля.
Вона також розпочала переговори щодо Протоколів у галузях
енергетичної ефективності, ядерної безпеки і вуглеводнів, хоча в
останньому випадку переговори пізніше були зупинені до закінчення
Договору до Енергетичної Хартії.
Переговори по Договору до Енергетичної Хартії і Протоколу до
Енергетичної Хартії з питань ефективності в енергетиці та суміжних
екологічних аспектів були успішно закінчені в 1994 році.
Договір до Енергетичної Хартії
III. В результаті розгляду Конференція по Європейській
Енергетичній Хартії прийняла текст Договору до Енергетичної Хартії
(далі "Договір"), викладений у Додатку 1, і Рішення щодо нього,
викладені у Додатку 2, і погодилася, що Договір буде відкритий для
підписання в Лісабоні з 17 грудня 1994 року по 16 червня 1995
року.
Розуміння
IV. Підписанням цього Заключного Акта представники погодилися
прийняти такі розуміння щодо Договору:
1. Щодо Договору в цілому
(а) Представники підкреслюють, що положення Договору
погоджені при розумінні специфічного характеру Договору,
спрямованого на утворення юридичних рамок для стимулювання
довгострокового співробітництва в конкретному секторі, і, в
результаті, не можуть тлумачитися таким чином, що вони являють
собою прецедент в контексті інших міжнародних переговорів.
(b) Положення Договору:
(і) не зобов'язують ніяку Договірну Сторону вводити
обов'язковий доступ для третіх сторін; або
(іі) не запобігають використанню цінових систем, які,
всередині певної категорії споживачів, застосовують однакові ціни
для споживачів у різних місцях.
(с) Вилучення з режиму найбільш сприятливої нації не
спрямовані на те, щоб охопити заходи, які є конкретними для
якого-небудь інвестора чи групи інвесторів, а мають на увазі
загальне застосування.
2. Щодо статті 1 (5)
(а) Розуміється, що Договір не надає прав займатися
господарською діяльністю окрім господарської діяльності в
енергетичному секторі.
(b) Такі види діяльності є ілюстрацією господарської
діяльності в енергетичному секторі:
(і) пошукові та розвідувальні роботи і видобуток, наприклад,
нафти, газу, кам'яного вугілля та урану;
(іі) будівництво та експлуатація електростанцій, в тому числі
з силовими установками, які використовують силу вітру, а також
інші поновлювані джерела енергії;
(ііі) транспортування по суші, розподіл, зберігання і
поставка енергетичних матеріалів і продуктів, наприклад через
передаточні та розподільні мережі і трубопроводи або залізничні
лінії спеціального призначення, а також будівництво споруд для
них, в т.ч. прокладення нафтопроводів, газопроводів і вугільних
пульпопроводів;
(iv) видалення і поховання відходів з об'єктів, пов'язаних з
енергією, таких як електростанції, включаючи радіоактивні відходи
з атомних електростанцій;
(v) вилучення з експлуатації об'єктів, пов'язаних з енергією,
серед них нафтобурові установки, нафтоперероблювальні заводи і
електростанції;
(vi) збут і продаж, а також торгівля енергетичними
матеріалами і продуктами, наприклад, роздрібний продаж бензину; та
(vii) дослідження, консультування, планування, управління і
проектування, пов'язані з вищезгаданою діяльністю, серед них
спрямовані на підвищення енергетичної ефективності.
3. Щодо статті 1 (6)
В цілях більшої ясності щодо того, чи контролюється
капіталовкладення, здійснене на території однієї Договірної
Сторони, прямо чи посередньо, інвестором будь-якої іншої
Договірної Сторони, контроль над капіталовкладенням означає
фактичний контроль, що визначається після вивчення реальних
обставин у кожній ситуації. Під час кожного такого вивчення
належить розглядати всі відповідні фактори, включаючи
(а) фінансовий інтерес інвестора у капіталовкладенні, в т.ч.
цінні папери з правом власності на частину акціонерного капіталу;
(b) здатність інвестора істотно впливати на управління і
функціонування капіталовкладення; та
(с) здатність інвестора істотно впливати на вибір членів ради
директорів або будь-якого іншого керуючого органу.
У тих випадках, коли існує сумнів щодо того, чи контролює
інвестор, прямо чи посередньо, капіталовкладення, інвестор, який
заявляє про такий контроль, несе тягар доказу, що такий контроль
існує.
4. Щодо статті 1 (8)
Відповідно до політики Австралії в галузі іноземних
капіталовкладень, заснування нового гірничорудного об'єкта чи
об'єкта по переробці сировини в Австралії з загальною вартістю
капіталовкладень іноземних ділових кіл в 10 млн. австралійських
доларів чи більше, навіть у тому випадку, якщо ці іноземні ділові
кола вже ведуть аналогічну діяльність в Австралії, розглядається
як здійснення нового капіталовкладення.
5. Щодо статті 1 (12)
Представники визнають необхідність адекватного і ефективного
захисту прав інтелектуальної власності відповідно до найвищих
міжнародно визнаних стандартів.
6. Щодо статті 5 (1)
Угода представників щодо статті 5 не спрямована на позначення
якої-небудь позиції відносно того, чи маються на увазі положення
"Угоди про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи", що
додається до Заключного Акта Уругвайського Раунду багатосторонніх
торговельних переговорів, у статтях III і XI ГАТТ, і в якому
ступені.
7. Щодо статті 6
(а) Одностороння і погоджена антиконкурентна поведінка,
згадана у статті 6 (2), має бути визначена кожною Договірною
Стороною відповідно до її законів і може включати в себе
зловживання експлуатаційного характеру.
(b) "Дія по примусовому виконанню" або "Примусове виконання"
включає дію відповідно до законодавства Договірної Сторони про
конкуренцію шляхом розслідування, порушення справи чи
адміністративного розгляду, а також шляхом прийняття якого-небудь
рішення або додаткового закону, що надають чи продовжують
повноваження.
8. Щодо статті 7 (4)
Застосовне законодавство включатиме положення по охороні
навколишнього середовища, землекористуванню, безпеці або технічних
стандартах.
9. Щодо статей 9, 10 і Частини V
Оскільки програми Договірної Сторони, що передбачають надання
державних позик, субсидій, гарантій або страхування в цілях
заохочення торгівлі або капіталовкладень за кордоном, не пов'язані
з капіталовкладенням чи пов'язаною з ним діяльністю інвесторів з
інших Договірних Сторін на її території, такі програми можуть
підлягати обмеженням щодо участі в них.
10. Щодо статті 10 (4)
Додатковий договір визначатиме умови застосування режиму,
викладеного у статті 10 (3). Ці умови будуть, inter alia, включати
положення щодо продажу чи розпорядження іншим чином державними
активами (приватизація) і розпуску монополій (демонополізація).
11. Щодо статей 10 (4) і 29 (6)
Договірні Сторони можуть розглядати будь-який зв'язок між
положеннями статті 10 (4) і статті 29 (6).
12. Щодо статті 14 (5)
Передбачається, що Договірна Сторона, яка вступає в угоду,
згадану у статті 14 (5), забезпечує, щоб умови такої угоди не
суперечили зобов'язанням цієї Договірної Сторони по статтях Угоди
Міжнародного Валютного Фонду.
13. Щодо статті 19 (1) (і)
Кожна Договірна Сторона сама вирішує, в якій мірі оцінка і
моніторинг екологічного впливу мають визначатися правовими
вимогами, які органи влади будуть повноважні приймати рішення щодо
таких вимог, а також визначає належні процедури для використання.
14. Щодо статей 22 і 23
Щодо торгівлі енергетичними матеріалами і продуктами, яка
регулюється статтею 29, ця стаття визначає положення, що
стосуються питань, які охоплюють статті 22 і 23.
15. Щодо статті 24
Вилучення, які містяться в ГАТТ і пов'язаних з ним
документах, застосовуються між окремими Договірними Сторонами, що
є сторонами ГАТТ, як визнається у статті 4. Щодо торгівлі
енергетичними матеріалами і продуктами, яка регулюється статтею
29, ця стаття визначає положення, які стосуються питань, що
охоплюються статтею 24.
16. Щодо статті 26 (2) (а)
Стаття 26 (2) (а) не повинна тлумачитись як така, що
потребує, щоб Договірна Сторона вводила Частину III Договору до
свого національного законодавства.
17. Щодо статей 22 і 27
Посилання на зобов'язання за договором у передостанньому
реченні статті 10 (1) не включають рішення, ухвалені міжнародними
організаціями, навіть якщо вони є юридично обов'язковими, або
договори, які набули чинності до 1 січня 1970 року.
18. Щодо статті 29 (2) (а)
(а) У тих випадках, коли положення ГАТТ 1947 р. або
пов'язаного з ним документа, яке згадується в цьому пункті,
передбачає спільні дії сторін ГАТТ, мається на увазі, що
Конференція по Хартії здійснює такі дії.
(b) Поняття "застосовуються на 1 березня 1994 року і
практикуються щодо енергетичних матеріалів і продуктів сторонами
ГАТТ 1947 р. між собою" не має на увазі посилання на випадки, коли
сторона ГАТТ вдається до статті XXXV ГАТТ, тим самим скасовуючи
застосування ГАТТ по відношенню до іншої сторони ГАТТ, але, проте,
застосовує в односторонньому порядку на основі de facto деякі
положення ГАТТ по відношенню до цієї іншої сторони ГАТТ.
19. Щодо статті 33
Тимчасова Конференція по Хартії має у можливо найближчі
терміни вирішити, як найкращим чином реалізувати мету Частини III
Європейської Енергетичної Хартії щодо проведення переговорів
відносно Протоколів в галузях співробітництва, таких як перелічені
у Частині III Хартії.
20. Щодо статті 34
(а) Тимчасовий Генеральний Секретар має негайно зв'язатися з
іншими міжнародними організаціями з тим, щоб з'ясувати, на яких
умовах вони могли б погодитися виконувати завдання, що випливають
з Договору і Хартії. Тимчасовий Генеральний Секретар може
доповісти про це тимчасовій Конференції по Хартії на засіданні,
яке стаття 45 (4) вимагає скликати не пізніше ніж через 180 днів
після дати відкриття Договору для підписання.
(b) Конференція по Хартії повинна приймати річний бюджет до
початку фінансового року.
21. Щодо статті 34 (3) (m)
Технічні зміни у Додатках можуть, наприклад, включати виняток
з переліків сторін, які не підписали, або тих сторін, які
підписали, що висловили свій намір не ратифікувати, або додання до
Додатків N і VC. Передбачається, що Секретаріат повинен
пропонувати такі зміни Конференції по Хартії у відповідних
випадках.
22. Щодо Додатка TFU (1)
(а) Якщо деякі із сторін угоди, згаданої в пункті (1), не
підписали Договір або не приєдналися до нього протягом часу,
потрібного для повідомлення, ті сторони угоди, котрі підписали
Договір або приєдналися до нього, можуть зробити повідомлення від
їхнього імені.
(b) Взагалі, необхідність повідомлення про угоди чисто
комерційного характеру не передбачена, оскільки щодо таких угод не
повинне підніматися питання про додержання статті 29 (2) (а),
навіть якщо в них беруть участь державні організації. Проте,
Конференція по Хартії могла б уточнити в цілях Додатка TFU, які
види угод, згаданих у статті 29 (2) (b), потребують повідомлення
відповідно до Додатка, а які види не потребують.
Декларації
V. Представники заявили, що стаття 18 (2) не повинна
тлумачитися таким чином, що вона дозволяє обминути застосування
інших положень Договору.
VI. Представники також взяли до уваги такі Декларації,
зроблені щодо Договору:
1. Щодо статті 1 (6)
Російська Федерація висловлює побажання повернутися на
переговорах по додатковому договору, згаданому у статті 10 (4), до
питання про важливість національного законодавства у зв'язку з
питанням контролю як воно висловлене у Розумінні до статті 1 (6).
2. Щодо статей 5 і 10 (11)
Австралія відзначає, що положення статей 5 і 10 (11) не
применшують її права і зобов'язання по ГАТТ, включаючи ті, що були
вироблені в Угоді Уругвайського раунду про пов'язані з торгівлею
інвестиційні заходи, зокрема щодо списку винятків у статті 5 (3),
який вона вважає неповним.
Австралія далі відзначає, що було б неправильно органам для
розв'язання спорів, заснованим за Договором, давати тлумачення
статей III і XI ГАТТ у контексті спорів між сторонами ГАТТ або між
інвестором сторони ГАТТ та іншою стороною ГАТТ. Вона вважає, що
стосовно застосування статті 10 (11) між інвестором і стороною
ГАТТ єдине питання, яке може розглядатися по статті 26, - це
питання про арбітражне рішення, в тому випадку, якщо комісія
експертів ГАТТ або орган по розв'язанню спорів ВТО вперше
визначать, що пов'язаний з торгівлею інвестиційний захід, що
зберігається Договірною Стороною, несумісний з її зобов'язаннями
за ГАТТ або за Угодою про пов'язані з торгівлею інвестиційні
заходи.
3. Щодо статті 7
Європейські Співтовариства та їхні держави-члени, а також
Австрія, Норвегія, Швеція і Фінляндія заявляють, що положення
статті 7 залежать від звичайних норм міжнародного права про
юрисдикцію щодо підводних кабелів і трубопроводів або, в тих
випадках, де не існує таких норм, - загального міжнародного права.
Вони заявляють далі, що стаття 7 не має на увазі впливати на
тлумачення існуючого міжнародного права про юрисдикцію щодо
підводних кабелів і трубопроводів, і не може розглядатися як така,
що робить це.
4. Щодо статті 10
І Канада і Сполучені Штати підтверджують, що вони
застосовуватимуть положення статті 10 відповідно до таких
міркувань:
З метою оцінки режиму, який має бути наданий інвесторам інших
Договірних Сторін та їхнім капіталовкладенням, необхідно буде
розглядати обставини в кожному конкретному випадку. Порівняння між
режимом, що додається інвесторам однієї Договірної Сторони чи
капіталовкладенням інвесторів однієї Договірної Сторони і
капіталовкладенням, що надаються, або інвесторам іншої Договірної
Сторони дійсне тільки в тому випадку, коли воно робиться між
інвесторами і капіталовкладеннями за аналогічних обставин. Під час
визначення того, чи сумісний диференційований режим для інвесторів
чи капіталовкладень зі статтею 10, мають братися до уваги два
основних фактори.
Перший фактор - це цілі політики Договірних Сторін у різних
галузях, остільки оскільки вони сумісні з принципами
недискримінації, викладеними у статті 10. Законні цілі політики
можуть виправдовувати диференційований режим для іноземних
інвесторів або їхніх капіталовкладень для відбиття різниці в
умовах між цими інвесторами і капіталовкладеннями та вітчизняними
інвесторами і капіталовкладеннями. Наприклад, мета забезпечення
цілісності фінансової системи країни виправдала б обгрунтовані і
продиктовані розважливістю заходи щодо іноземних інвесторів або
капіталовкладень у тих випадках, коли такі заходи були б
необов'язковими для забезпечення досягнення одних і тих самих
цілей, остільки оскільки вони стосуються вітчизняних інвесторів
або капіталовкладень. Таким чином, ці іноземні інвестори чи їхні
капіталовкладення не будуть "в аналогічних обставинах" з
вітчизняними інвесторами чи їхніми капіталовкладеннями. Таким
чином, навіть якщо такий захід надає диференційований режим, це не
суперечитиме статті 10.
Другим фактором є ступінь, у якому цей захід мотивується тим
фактом, що відповідний інвестор або капіталовкладення знаходиться
в іноземному володінні чи під іноземним контролем. Захід,
націлений конкретно на інвесторів через те, що вони є іноземними,
без достатніх причин, зв'язаних з політикою в галузі компенсуючих
заходів, що відповідають попередньому пункту, суперечила б
принципам статті 10. Іноземний інвестор або капіталовкладення були
б "в аналогічних обставинах" з вітчизняними інвесторами та їхніми
капіталовкладеннями, і цей захід суперечив би статті 10.
5. Щодо статті 25
Європейські Співтовариства та їхні держави-члени нагадують
про те, що відповідно до статті 58 Договору про заснування
Європейського Співтовариства:
(а) на компанії чи фірми, засновані відповідно до
законодавства якої-небудь держави-члена, які мають свою
зареєстровану контору, центральну адміністрацію або основне місце
ведення справи в межах Співтовариства, в тому, що стосується права
заснування відповідно до Частини III, Розділу III, Глави 2
Договору про заснування Європейського Співтовариства, поширюється
такий же режим, як і на фізичних осіб, що є громадянами
держав-членів; компанії чи фірми, які мають тільки свої
зареєстровані контори в межах Співтовариства, повинні, з цією
метою, мати фактичний і постійний зв'язок з економікою однієї з
держав-членів;
(b) "компанії та фірми" означають компанії чи фірми, утворені
відповідно до цивільного чи комерційного права, включаючи
кооперативні товариства та інші, юридичні особи, які підпадають
під дію публічного або приватного права, за винятком тих, які не
дбають про комерційні цілі.
Європейські Співтовариства та їхні держави-члени далі
нагадують, що:
законодавство Співтовариства передбачає можливість поширювати
режим, описаний вище, на філіали та агентства компаній чи фірм, не
заснованих в одній з держав-членів; і що застосування статті 25
Договору до Енергетичної Хартії дозволить лише ті вилучення, які
необхідні для забезпечення преференційного режиму, який є
результатом більш широкого процесу економічної інтеграції, що є
наслідком Договорів, які засновують Європейські Співтовариства.
6. Щодо статті 40
Данія нагадує, що Європейська Енергетична Хартія не
застосовується до Гренландії і Фарерських островів доти, доки
повідомлення про це не буде отримане від місцевих урядів
Гренландії і Фарерських островів.
В цьому відношенні Данія підтверджує, що стаття 40 Договору
застосовується до Гренландії і Фарерських островів.
7. Щодо Додатка G (4)
(а) Європейські Співтовариства і Російська Федерація
заявляють, що торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється,
доти, доки вони не досягнуть іншої згоди, положеннями статті 22
Угоди про партнерство і співробітництво, яка засновує партнерство
між Російською Федерацією, з одного боку, та Європейськими
Співтовариствами та їхніми державами-членами, з іншого боку,
підписаної на Корфу 24 червня 1994 року, обміну листами, що
додається до цієї Угоди, та зв'язаної з нею спільної декларації, і
що спори щодо такої торгівлі будуть предметом процедур згаданої
Угоди.
(b) Європейські Співтовариства та Україна заявляють, що
відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво ( 998_012 ),
підписаної в Люксембурзі 14 червня 1994 року, і Тимчасової Угоди
до неї, парафованої там же в той же день, торгівля ядерними
матерілами між ними регулюється виключно положеннями конкретної
угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з
Атомної Енергії та Україною.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди
між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським
Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських
Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне
співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року,
продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними
матеріалами між ними.
(с) Європейські Співтовариства і Казахстан заявляють, що
відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво, парафованої
в Брюсселі 20 травня 1994 року, торгівля ядерними матеріалами між
ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде
укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і
Казахстаном.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди
між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським
Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських
Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне
співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року,
продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними
матеріалами між ними.
(d) Європейські Співтовариства і Киргизстан заявляють, що
відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво, парафованої
в Брюсселі 31 травня 1994 року, торгівля ядерними матеріалами між
ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде
укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і
Киргизстаном.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди
між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським
Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських
Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне
співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року,
продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними
матеріалами між ними.
(е) Європейські Співтовариства і Таджикистан заявляють, що
торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно
положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським
Співтовариством з Атомної Енергії і Таджикистаном.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди
між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським
Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських
Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне
співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року,
продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними
матеріалами між ними.
(f) Європейські Співтовариства і Узбекистан заявляють, що
торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно
положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським
Співтовариством з Атомної Енергії і Узбекистаном.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди
між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським
Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських
Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне
співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року,
продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними
матеріалами між ними.
Протокол до Енергетичної Хартії з питань
енергетичної ефективності та суміжних екологічних аспектів
VII. Конференція по Європейській Енергетичній Хартії прийняла
текст Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної
ефективності та суміжних екологічних аспектів, наведений у
Додатку 3.
Європейська Енергетична Хартія
VIII. Тимчасова Конференція по Хартії та Конференція по
Хартії, передбачені у Договорі, надалі мають бути відповідальні за
прийняття рішень щодо звернень про підписання Заключного Документа
Гаазької Конференції по Європейській Енергетичній Хартії та
Європейської Енергетичної Хартії, прийнятої в результаті цього.
Документація
IX. Записи переговорів Конференції по Європейській
Енергетичній Хартії і Протоколу щодо енергетичної ефективності
будуть зберігатися в Секретаріаті.
Вчинено в Лісабоні у сімнадцятий день грудня одна тисяча
дев'ятсот дев'яносто четвертого року.
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5
|
