|
Страница 1
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7
Конвенція
про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)
згідно з текстом Протоколу змін ( 998_220 )
від 3 червня 1999 року
9 травня 1980 року
( Про приєднання до Конвенції з застереженнями
додатково див. Закон
N 943-IV ( 943-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 39, ст.342 )
Офіційний переклад
Розділ I
Загальні положення
Стаття 1
Міжурядова організація
Параграф 1. Сторони, що приєдналися до цієї Конвенції як
держави-члени, утворюють Міжурядову організацію з міжнародних
залізничних перевезень (ОТІФ), що називається далі "Організація".
Параграф 2. Штаб-квартира Організації знаходиться в місті
Берн. Генеральна асамблея може прийняти рішення про вибір іншого
міста, розташованого в одній з держав-членів.
Параграф 3. Організація є юридичною особою. Вона може
укладати договори, набувати і продавати рухоме і нерухоме майно, а
також подавати позов і нести відповідальність у судовому порядку.
Параграф 4. Організація, члени її персоналу, запрошені нею
експерти і представники держав-членів користуються при виконанні
своїх обов'язків необхідними привілеями і імунітетами на умовах,
визначених в Протоколі про привілеї та імунітети Організації, що
додається до Конвенції.
Параграф 5. Стосунки між Організацією і державою її
перебування регулюються угодою про штаб-квартиру.
Параграф 6. Робочими мовами Організації є французька,
німецька і англійська мови. Генеральна асамблея може призначати
інші мови.
Стаття 2
Мета Організації
Параграф 1. Метою Організації є сприяння, поліпшення і
полегшення з будь-якого погляду міжнародного залізничного
сполучення, зокрема:
a) шляхом встановлення єдиного правопорядку в таких правових
галузях:
1. договір про перевезення пасажирів і вантажів в транзитному
міжнародному сполученні, зокрема додаткові перевезення, що
використовують інші транспортні засоби і що є предметом одного
договору;
2. договір про використання вагонів як транспортного засобу в
міжнародному залізничному сполученні;
3. договір про використання інфраструктури в міжнародному
залізничному сполученні;
4. перевезення небезпечних вантажів в міжнародному
залізничному сполученні;
b) сприяти, з врахуванням особливих державних інтересів,
подоланню в найкоротший строк ускладнень щодо перетину кордонів
під час міжнародного залізничного перевезення, якщо лише причини
цих ускладнень належать до компетенції держав;
c) сприяти інтероперабельності і технічній гармонізації в
залізничному секторі шляхом затвердження технічних стандартів і
прийняття єдиних технічних приписів;
d) шляхом встановлення єдиної процедури з технічного допуску
залізничного обладнання, призначеного для використання в
міжнародному сполученні;
e) слідкувати за дотриманням всіх правил і рекомендацій,
прийнятих в рамках Організації;
f) сприяти розвитку режиму єдиного правопорядку, правил і
процедур, зазначених в пунктах "а" - "d", враховуючи при цьому
юридичні, економічні і технічні зміни.
Параграф 2. Організація може
a) на виконання завдань, зазначених в Параграф 1, розробляти
інші режими єдиного правопорядку;
b) формувати рамки, в яких держави-члени можуть розробляти
інші міжнародні конвенції, що мають за мету сприяти, поліпшувати і
полегшувати міжнародне залізничне сполучення.
Стаття 3
Міжнародне співробітництво
Параграф 1. Держави-члени зобов'язуються зосереджувати своє
міжнародне співробітництво в галузі залізничного транспорту
виключно в рамках Організації, якщо існує зв'язок з покладеними на
неї завданнями згідно зі статтею 2 і 4. Для досягнення цієї мети
держави-члени вживають всіх необхідних і доцільних заходів для
адаптації підписаних ними міжнародних конвенцій і багатосторонніх
угод, якщо лише ці конвенції і угоди стосуються міжнародного
співробітництва в галузі залізничного транспорту і надають іншим
міжурядовим і неурядовим організаціям завдання, що співпадають з
завданнями Організації.
Параграф 2. Зобов'язання, що випливають з параграфа 1 для
держав-членів, які також є членами Європейських співтовариств або
державами, що підписали Угоду про європейський економічний
простір, не превалюють над їхніми зобов'язаннями як членів
Європейського Співтовариства або держав, що підписали Угоду про
європейський економічний простір.
Стаття 4
Прийняття на себе і передача функцій
Параграф 1. За рішенням Генеральної асамблеї та згідно з
метою, наведеною в статті 2, Організація має право приймати
функції, ресурси й зобов'язання, які можуть бути передані їй
іншими міжурядовими організаціями відповідно до угод, які укладені
з цими організаціями.
Параграф 2. За рішенням Генеральної асамблеї Організація може
передавати іншим міжурядовим організаціям функції, ресурси і
зобов'язання відповідно до угод, які укладені з цими
організаціями.
Параграф 3. Після затвердження Адміністративного комітету
Організація може взяти на себе адміністративні функції, пов'язані
з її метою і доручені їй будь-якою державою-членом. Витрати,
пов'язані з виконанням цих функцій, несе заінтересована
держава-член.
Стаття 5
Особливі зобов'язання держав-членів
Параграф 1. Держави-члени домовляються про вживання всіх
необхідних заходів для полегшення і прискорення міжнародного
залізничного сполучення. Для цього кожна держава-член
зобов'язується по можливості:
a) виключати будь-яку непотрібну процедуру,
b) спрощувати і уніфікувати формальності, які ще вимагаються,
c) спрощувати прикордонні контрольні перевірки.
Параграф 2. З метою полегшення і поліпшення міжнародного
обміну держави-члени домовляються про надання допомоги з питань
найбільшої уніфікації приписів, стандартів, процедур і
організаційних методів, що стосуються залізничних вагонів,
залізничного персоналу, залізничної інфраструктури і допоміжних
служб.
Параграф 3. Держави-члени домовляються про сприяння укладанню
договорів між органами управління інфраструктурою з метою
оптимізації міжнародного залізничного сполучення.
Стаття 6
Єдині правила
Параграф 1. Якщо лише не були надані заяви або застереження
згідно зі статтею 42, параграф 1, перший абзац, то міжнародне
залізничне сполучення і допуск залізничного обладнання для
використання в міжнародному сполученні визначаються:
a) "Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне
перевезення пасажирів (ЦІВ)" (Додаток A до Конвенції)
b) "Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне
перевезення вантажів (ЦІМ)" (Додаток B до Конвенції)
c) "Регламентом про міжнародне перевезення небезпечних
вантажів (РІД)" (Додаток C до Конвенції)
d) "Єдиними правилами до договорів про використання вагонів в
міжнародному залізничному сполученні (ЦУВ)" (Додаток D до
Конвенції)
e) "Єдиними правилами до договору про використання
інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ)"
(Додаток E до Конвенції)
f) "Єдиними правилами про затвердження технічних стандартів і
прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до
залізничного обладнання, призначеного для використання в
міжнародному сполученні (АПТУ)" (Додаток F до Конвенції)
g) "Єдиними правилами про допуск залізничного обладнання, що
використовується в міжнародному сполученні (АТМФ)" (Додаток G до
Конвенції)
h) Іншими режимами єдиного правопорядку, розробленими
Організацією згідно зі статтею 2, параграф 2, пункт "a", що також
входять до Додатків до Конвенції.
Параграф 2. Єдині правила і правові режими, перераховані в
параграфі 1, разом з їхніми Додатками є невід'ємною частиною
Конвенції.
Стаття 7
Визначення поняття "Конвенція"
У наведених нижче положеннях вислів "Конвенція" охоплює
власне Конвенцію, Протокол, зазначений в параграфі 4 статті 1, і
Додатки, перераховані в статті 6 разом з Додатками до них.
Розділ II
Загальні положення
Стаття 8
Національне законодавство
Параграф 1. Під час тлумачення й застосування Конвенції
повинен враховуватись її статус міжнародного договору і
необхідність сприяння уніфікації.
Параграф 2. За відсутності в Конвенції відповідних положень
діє національне законодавство.
Параграф 3. Під національним законодавством розуміється право
держави, в якому правочинна особа пред'являє свої права, зокрема
колізійні норми.
Стаття 9
Розрахункова одиниця
Параграф 1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Додатками, є
спеціальне право запозичення так, як це визначено Міжнародним
валютним фондом.
Параграф 2. Виражена в спеціальному праві запозичення
вартість національної валюти держави-учасниці, що є одночасно
членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом
оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом для своїх
власних операцій і транзакцій.
Параграф 3. Виражена в спеціальному праві запозичена вартість
національної валюти держави, що не є членом Міжнародного валютного
фонду, розраховується способом, встановленим цією державою. В
національній валюті цей розрахунок повинен виражати реальну
вартість, по можливості найближчу до вартості, яка була б отримана
при застосуванні параграфа 2.
Параграф 4. Для держави, що не є членом Міжнародного
валютного фонду й законодавство якої не допускає застосування
параграфа 2 або 3, розрахункова одиниця, передбачена Положенням,
прирівнюється до вартості трьох золотих франків. Золотий франк
містить 10/31 грама золота з його чистим вмістом 0,900.
Перерахунок золотого франка повинен виражати в національній валюті
реальну вартість, найближчу по можливості до вартості, яка була б
отримана при застосуванні параграфа 2.
Параграф 5. Протягом трьох місяців після набуття чинності
Конвенцією та у всіх випадках, коли в державах змінюється метод
розрахунку вартості їхньої національної валюти стосовно
розрахункової одиниці, держави повідомляють Генеральному секретарю
їхній метод розрахунку згідно з параграфом 3 або результати
перерахунку згідно з параграфом 4. Генеральний секретар доводить
ці повідомлення до відома держав-членів.
Параграф 6. Сума, виражена в розрахункових одиницях,
конвертується в національну валюту держави, в суд якого було
передано справу. Конвертування здійснюється згідно з вартістю
відповідної валюти на день винесення судового рішення або на день,
погоджений сторонами.
Стаття 10
Додаткові положення
Параграф 1. Дві або більше держав або два чи більше
перевізників можуть встановлювати додаткові положення для Єдиних
правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, ці додаткові положення не повинні
суперечити цим Єдиним правилам.
Параграф 2. Додаткові положення, вказані в параграфі 1,
вводяться в дію і опубліковуються по формі, передбаченій законами
й приписами кожної держави. Про додаткові положення держав і
введення їх у дію інформують Генеральний секретар Організації. Він
доводить ці повідомлення до відома інших держав-членів.
Стаття 11
Надання судової застави
При позовах, які грунтуються на Єдиних правилах ЦІВ, Єдиних
правилах ЦІМ, Єдиних правилах ЦУВ або Єдиних правилах ЦУІ, не може
вимагатись застава під витрати судового процесу.
Стаття 12
Виконання судових рішень. Накладення арешту на майно
Параграф 1. Якщо згідно з положеннями Конвенції судові
рішення, винесені суперечливо або заочно компетентним судом,
набуття чинності згідно із законами, що є визначальними для суду,
який виносить рішення, вони підлягають виконанню в будь-якій іншій
державі-члені, щойно будуть виконані формальності, встановлені в
державі, в якій має відбуватися виконання їх. Перегляд справи по
суті не допускається. Це положення також розповсюджується на
компромісні рішення.
Параграф 2. Параграф 1 не застосовується до рішень, що
попередньо виконані, та до судових рішень, які покладають на
позивача, який програв процес, крім судових витрат ще й
відшкодування.
Параграф 3. Якщо під час перевезення, яке здійснюється згідно
з Єдиними правилами ЦІВ або Єдиними правилами ЦІМ, одне
транспортне підприємство має право на пред'явлення вимог іншому
транспортному підприємству, яке не належить тій самій
державі-члену, то ці вимоги можуть бути задоволені шляхом
накладення арешту або конфіскації майна лише на підставі рішення
судових органів держави-члена, якому належить підприємство, що є
кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.
Параграф 4. Вимоги на основі договорів, до яких
застосовуються Єдині правила ЦУВ або Єдині правила ЦУІ, можуть
бути задоволені шляхом накладення арешту на майно лише на підставі
рішення судових органів держави-члена, якій належить підприємство,
яке є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.
Параграф 5. На залізничний рухомий склад може накладатися
арешт в іншій державі-члені, аніж та, де знаходиться власник
(зареєстрована юридична особа), лише на підставі рішення судових
органів цієї держави. Вислів "власник" означає особу, що є
власником залізничного рухомого складу тобто має право ним
розпоряджатися та протягом тривалого часу використовує його.
Розділ III
Структура і діяльність
Стаття 13
Органи
Параграф 1. Діяльність Організації забезпечується такими
органами:
a) Генеральна асамблея;
b) Адміністративний комітет;
c) Ревізійна комісія;
d) Комісія експертів з перевезення небезпечних вантажів
(Комісія експертів РІД);
e) Комісія із залізничного сприяння;
f) Комісія технічних експертів;
g) Генеральний секретар.
Параграф 2. Генеральна асамблея може прийняти рішення про
створення інших тимчасових комісій для виконання особливих
завдань.
Параграф 3. При визначенні кворуму на Генеральній асамблеї і
на комісіях, зазначених в пунктах "c" - "g" держави-члени, що не
мають права голосу (стаття 14 параграф 5, стаття 26 параграф 7 або
стаття 40 параграф 4), до уваги не беруться.
Параграф 4. Головування Генеральною асамблеєю, головування
Адміністративним комітетом, а також функції Генерального секретаря
повинні доручатися виключно представникам різних держав-членів.
Стаття 14
Генеральна асамблея
Параграф 1. Генеральна асамблея складається з усіх
держав-членів.
Параграф 2. Генеральна асамблея:
a) встановлює свій внутрішній регламент;
b) призначає членів Адміністративного комітету, а також
одного заступника для кожного з них і вибирає державу-члена, котра
буде головувати (стаття 15, параграфи 1 - 3);
c) обирає Генерального секретаря;
d) видає директиви з діяльності Адміністративного комітету і
Генерального секретаря;
e) встановлює на шестирічний період максимальну суму, якої
можуть досягти витрати Організації протягом кожного бюджетного
періоду (стаття 25); за відсутності такого, вона видає директиви
щодо обмеження цих витрат на період, що не може перевищувати шість
років;
f) приймає рішення про доцільність зміни місцезнаходження
штаб-квартири Організації (стаття 1, параграф 2);
g) приймає рішення про використання інших робочих мов (стаття
1, параграф 6);
h) приймає рішення про виконання Організацією інших функцій
(стаття 4, параграф 1), а також про передачу функцій Організації
іншій міжурядовій організації (стаття 4, параграф 2);
i) за необхідності приймає рішення про створення інших
тимчасових комісій для виконання особливих завдань (стаття 13,
параграф 2);
j) перевіряє, чи повинна поведінка держави розглядатися як
мовчазна денонсація (стаття 26, параграф 2);
k) приймає рішення стосовно доручення перевірки рахунків
іншій державі, аніж державі, в якій розміщується штаб-квартира
(стаття 27, параграф 1);
l) приймає рішення щодо заяв про зміни Конвенції (стаття 33,
параграфи 2 і 3);
n) приймає рішення по заявам про приєднання, які їй надаються
(стаття 37, параграф 4);
o) приймає рішення про умови приєднання регіональної
організації для економічної співпраці (стаття 38, параграф 1);
p) приймає рішення по заявам про асоціювання, які їй
надаються (стаття 39, параграф 1);
p) приймає рішення про розпуск Організації і про можливу
передачу її функцій іншій міжурядовій організації (стаття 43);
g) приймає рішення з інших питань, що включені до порядку
денного.
Параграф 3. Генеральний секретар скликає Генеральну асамблею
кожні три роки або на прохання однієї третини держав-членів або
Адміністративного комітету, а також у випадках, передбачених
статтею 33, параграфами 2 і 3, і статтею 37, параграф 4. Не
пізніше ніж за три місяці до відкриття сесії він розсилає
державам-членам проект порядку денного на умовах визначених
внутрішнім регламентом, зазначених в параграфі 2, пункт "a".
Параграф 4. Генеральна асамблея є правомочною (стаття 13,
параграф 3), якщо на ній представлена більшість держав-членів.
Одна держава-член може бути представлена іншою державою-членом;
проте одна держава не може представляти більше однієї іншої
держави.
Параграф 5. Під час голосування на Генеральній асамблеї
стосовно змін Додатків до Конвенції, держави-члени, які зробили
заяву щодо відповідного Додатка згідно зі статтею 42, параграф 1,
перше речення, не мають права голосу.
Параграф 6. Генеральна асамблея приймає свої рішення
більшістю голосів держав-членів, що беруть участь у голосуванні,
за винятком випадків, зазначених в параграфі 2, пункти "e", "g",
"h", "i", "g", "u", а також у випадку застосування статті 34,
параграф 6, коли вимагається більшість у дві третини. Однак у
випадку, зазначеному в параграфі 2, пункт "g", більшість у дві
третини необхідна лише тоді, коли йдеться про пропозиції щодо змін
самої Конвенції, за винятком статей 9 і 27, параграфів 2 - 10, і
Протоколу, про який йдеться у статті першій, параграф 4.
Параграф 7. За запрошенням Генерального секретаря і за
погодженням з більшістю держав-членів у сесіях Генеральної
асамблеї з правом дорадчого голосу можуть брати участь
a) держави, що не є членами Організації,
b) міжурядові організації і асоціації, компетентні у питаннях
діяльності Організації або такі, що займаються включеними до
порядку денного питаннями.
Стаття 15
Адміністративний комітет
Параграф 1. Адміністративний комітет складається з однієї
третини держав-членів.
Параграф 2. Делегати Комітету й один заступник для кожного з
них, а також головуюча держава-член призначаються на трирічний
період. Склад Комітету на кожний термін визначається з
врахуванням, зокрема, справедливого географічного розподілу.
Заступник делегата Комітету, що став делегатом Комітету протягом
терміну перебування на посаді, повинен призначатися делегатом
Комітету на такий період.
Параграф 3. У разі вільної вакансії, тимчасового позбавлення
права голосу будь-якого делегата або у разі відсутності делегата
на двох послідовних сесіях Комітету, якщо він не представлений
іншим делегатом згідно з параграфом 6, його заступник, призначений
Генеральною асамблеєю, виконує його функції протягом решти
терміну.
Параграф 4. За винятком наведеного в параграфі 3 випадку,
жодна держава-член не може бути у складі Комітету протягом двох
послідовних повних періодів.
Параграф 5. Комітет
a) встановлює свій внутрішній регламент;
b) укладає угоду про штаб-квартиру;
c) встановлює статус персоналу Організації;
d) з врахуванням компетентності кандидатів і справедливого
географічного розподілу призначає керівний склад Організації;
e) встановлює регламент про фінанси і розрахунки організації;
f) затверджує робочу програму, бюджет, звіт про управління та
рахунки Організації;
g) встановлює на основі затвердженого фінансового звіту
остаточні внески держав-членів згідно зі статтею 26, належні за
два минулі календарні роки, а також встановлює суму авансового
внеску, який держави-члени мають сплатити згідно зі статтею 26,
параграф 5 за поточний і наступний календарні роки;
h) визначає завдання Організації, що стосуються всіх
держав-членів або лише деяких з них, а також витрати, що витікають
для цих держав і пов'язані із цими завданнями (стаття 26, параграф
4);
i) встановлює суму особливих відшкодувань (стаття 26,
параграф 11);
j) видає спеціальні директиви з перевірки рахунків (стаття
27, параграф 1);
k) затверджує адміністративні функції Організації (стаття 4,
параграф 3) і встановлює особливі внески, належні з відповідної
держави-члена;
l) надає державам-членам звіт про управління, фінансовий
звіт, а також свої рішення і рекомендації;
m) складає звіт про управління, вносить пропозиції стосовно
свого нового складу і повідомляє це державам-членам у зв'язку з
Генеральною асамблеєю, яка повинна визначити його, не пізніше аніж
за два місяці до відкриття засідання;
n) контролює управління Генерального секретаря;
o) слідкує за правильним застосуванням Генеральним секретарем
Конвенції, а також виконанням Генеральним секретарем рішень,
прийнятих іншими органами; для цього Комітет може вживати
будь-яких заходів, необхідних для поліпшення застосування
Конвенції і зазначених вище рішень;
p) висловлює обгрунтовані думки з питань, що можуть
стосуватися діяльності Організації і які надані йому
державою-членом або Генеральним секретарем;
g) вирішує спірні питання, що виникають між державою-членом і
Генеральним секретарем стосовно його функції депозитарію (стаття
36 параграф 2);
r) приймає рішення про прохання щодо призупинення членства
(стаття 40).
Параграф 6. Комітет є правомочним, якщо на ньому представлено
дві третини його делегатів. Один делегат може бути представлений
іншим делегатом; проте жоден делегат не може представляти більше
одного іншого делегата.
Параграф 7. Комітет приймає свої рішення більшістю голосів,
що беруть участь в голосуванні.
Параграф 8. Комітет проводить свої засідання в штаб-квартирі
Організації, крім випадків, коли він приймає інше рішення.
Параграф 9. Голова Комітету
a) скликає Комітет не менше одного разу на рік, або на
прохання чотирьох своїх членів, або Генерального секретаря,
b) направляє членам Комітету проект порядку денного,
c) розглядає, у визначених внутрішнім регламентом Комітету
рамках і на умовах термінові питання, що виникли в період між
сесіями,
d) підписує угоду про штаб-квартиру, передбачену в параграфі
5, пункт "b".
Параграф 10. У рамках своєї компетенції Комітет може доручити
головуючому виконання деяких додаткових доручень.
Стаття 16
Комісії
Параграф 1. Комісії, зазначені в статті 13 параграф 1 пункти
"c" - "g" і параграфі 2 складаються як правило з усіх
держав-членів. Якщо Ревізійна комісія, Комісія експертів РІД або
Комісія технічних експертів після проведення дискусії приймають
рішення в рамках їхньої компетенції про зміну Додатків до
Конвенції, то держави-члени, що зробили згідно зі статтею 42,
параграф 1, перше речення, застереження стосовно відповідних
Додатків, не можуть бути членами відповідної Комісії.
Параграф 2. Генеральний секретар скликає Комісії або за
власною ініціативою, або за пропозицією п'яти держав-членів, або
на прохання Адміністративного комітету. Генеральний секретар не
пізніше, ніж за два місяці до відкриття сесії, направляє
державам-членам проект порядку денного.
Параграф 3. Одна держава-член може бути представлена іншою
державою-членом; однак жодна держава не може представляти більше
двох інших держав.
Параграф 4. Кожна представлена держава-член має один голос.
Пропозиція є прийнятою, якщо число голосів, поданих "за":
a) дорівнює принаймні одній третині держав-членів,
представлених при голосуванні,
b) більше числа голосів, поданих "проти".
Параграф 5. За запрошенням Генерального секретаря й за
погодженням з більшістю держав-членів в сесіях Комісій з правом
дорадчого голосу можуть брати участь
a) держави, які не є членами Організації,
b) держави-члени, які не є учасниками відповідних Комісій,
c) міжнародні організації й асоціації, компетентні з питань
діяльності Організації або такі, що займаються винесеними на
порядок денний питаннями.
Параграф 6. Комісії вибирають для кожної сесії або на
визначений строк головуючого і одного або двох заступників голови.
Параграф 7. Обговорення проводиться робочими мовами. Виступи
під час зборів однією з робочих мов перекладаються по суті їхнього
змісту іншими робочими мовами; пропозиції і рішення перекладаються
дослівно.
Параграф 8. Протоколи містять короткий виклад дискусії.
Тексти пропозицій та рішень протоколюються повністю. Стосовно
рішень оригінальним є текст французькою мовою. Протоколи
розповсюджуються серед усіх держав-членів.
Параграф 9. Для розгляду окремих питань Комісії можуть
створювати робочі групи.
Параграф 10. Комісії встановлюють свій внутрішній регламент
роботи.
Стаття 17
Ревізійна комісія
Параграф 1. Ревізійна комісія:
a) згідно зі статтею 33, параграф 4 приймає рішення за
пропозиціями про зміну Конвенції;
b) згідно зі статтею 33, параграф 2 перевіряє заяви, що
подаються на рішення Генеральної асамблеї.
Параграф 2. Ревізійна комісія є правомочною (стаття 13,
параграф 3), якщо представлена більшість держав-членів.
Стаття 18
Комісія експертів РІД
Параграф 1. Комісія експертів РІД згідно зі статтею 33,
параграф 5 приймає рішення за заявами про зміну Конвенції.
Параграф 2. Комісія експертів РІД є правомочною (стаття 13,
параграф 3), якщо представлена одна третина держав-членів.
Стаття 19
Комісія з залізничного сприяння
Параграф 1. Комісія з залізничного сприяння:
a) висловлюється з усіх питань про полегшення перетину
кордонів в міжнародному залізничному сполученні;
b) рекомендує стандарти, методи, процедури і практику для
полегшення залізничного сполучення.
Параграф 2. Комісія з залізничного сприяння є правомочною
(стаття 13, параграф 3), якщо представлена одна третина
держав-членів.
Стаття 20
Комісія технічних експертів
Параграф 1. Комісія технічних експертів:
a) згідно зі статтею 5 Єдиних правил АПТУ приймає рішення по
затвердженню технічного стандарту залізничного обладнання,
призначеного для використання в міжнародному сполученні;
b) згідно зі статтею 6 Єдиних правил АПТУ приймає рішення про
прийняття єдиної технічної настанови, що стосується конструкції,
експлуатації, технічного обслуговування або процедури стосовно
залізничного обладнання, призначеного для використання в
міжнародному сполученні;
c) слідкує за застосуванням технічних стандартів і єдиних
технічних настанов, що стосуються залізничного обладнання,
призначеного для використання в міжнародному сполученні, і
розглядає питання їхнього розвитку з метою затвердження або
прийняття їх згідно з процедурами, передбаченими статтями 5 і 6
Єдиних правил АПТУ;
d) згідно зі статтею 33, параграф 6 приймає рішення стосовно
заяв про зміну Конвенції;
e) розглядає всі інші питання, які доручені їй згідно з
Єдиними правилами АПТУ або Єдиними правилами АТМФ.
Параграф 2. Комісія технічних експертів є правомочною (стаття
13, параграф 3), якщо згідно зі статтею 16 параграфом 1
представлена половина держав-членів. Під час прийняття рішень
стосовно Додатків до Єдиних правил АПТУ держави-члени, що подали
заперечення проти відповідних положень згідно зі статтею 35,
параграфом 4 Єдиних правил АПТУ або зробили заяви згідно зі
статтею 9, параграфом 1, не мають права голосу.
Параграф 3. Комісія технічних експертів може або
затверджувати технічні стандарти або приймати технічні настанови,
або відмовитися їх затверджувати або приймати; але вона в жодному
випадку не може їх змінювати.
Стаття 21
Генеральний секретар
Параграф 1. Генеральний секретар виконує функції секретаріату
Організації.
Параграф 2. Генеральний секретар обирається Генеральною
асамблеєю на трирічний строк, який може поновлюватись максимум
двічі.
Параграф 3. Генеральний секретар, зокрема, повинен:
a) виконувати функції депозитарію (стаття 36);
b) представляти Організацію за її рамками;
c) повідомляти державам-членам рішення, прийняті Генеральною
асамблеєю і Комісіями (стаття 34, параграф 1, стаття 35, параграф
1);
d) виконувати завдання, що доручають йому інші органи
Організації;
e) готувати до обговорення заяви про зміну Конвенції, у
випадку необхідності залучаючи експертів;
f) скликати Генеральну асамблею та інші Комісії (стаття 14,
параграф 3, стаття 16, параграф 2);
g) своєчасно направляти державам-членам документи, необхідні
для засідань різноманітних органів;
h) розробляти робочу програму, проект бюджету і звіт про
управління Організації і представляти їх Адміністративному
комітету для затвердження (стаття 25);
i) вести фінансові справи Організації в рамках затвердженого
бюджету;
j) на прохання однієї із заінтересованих сторін пропонувати
свої послуги для врегулювання суперечностей між ними з приводу
тлумачення або застосування Конвенції;
k) на прохання всіх заінтересованих сторін робити висновки
при суперечках з приводу тлумачення або застосування Конвенції;
l) виконувати доручені йому функції згідно з розділом V;
m) приймати повідомлення держав-членів, міжнародних
організацій і асоціацій, вказаних в статті 16, параграф 5, а також
задіяних у міжнародному залізничному сполученні підприємств
(транспортних підприємств, керуючих інфраструктури і т. д.), і при
необхідності доводити їх до відома інших держав-членів,
міжнародних організацій, асоціацій і підприємств;
n) здійснювати керівництво персоналом Організації;
o) своєчасно інформувати держави-члени про вакансії в
Організації;
p) вносити необхідні зміни в списки ліній, передбачені в
статті 24, та публікувати їх.
Параграф 4. Із власної ініціативи Генеральний секретар може
надавати пропозиції щодо внесення змін в Конвенцію.
Стаття 22
Персонал Організації
Права й обов'язки персоналу Організації визначені в статуті
персоналу, який складається Адміністративним комітетом згідно зі
статтею 15, параграф 5, пункт "c".
Стаття 23
Бюлетень
Параграф 1. Організація видає бюлетень, в якому містяться
офіційна інформація, а також інформація необхідна для застосування
Конвенції.
Параграф 2. Повідомлення, підготовлені Генеральним секретарем
відповідно до Конвенції, можуть при необхідності бути опубліковані
у бюлетені.
Стаття 24
Списки ліній
Параграф 1. Морські і внутрішні судноплавні лінії, зазначені
в статті 1 Єдиних правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, на яких
здійснюються перевезення за єдиним договором на залізничні
перевезення додатково вказуються в двох переліках:
a) список морських і внутрішніх судноплавних ліній ЦІВ,
b) список морських і внутрішніх судноплавних ліній ЦІМ.
Параграф 2. Залізничні лінії держави-члена, що висловила
застереження згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІВ
або згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІМ,
вказуються згідно з цим застереженням у двох списках:
a) перелік залізничних ліній ЦІВ,
b) перелік залізничних ліній ЦІМ.
Параграф 3. Держави-члени направляють Генеральному секретарю
свої заяви стосовно включення або виключення ліній, передбачених в
параграфах 1 і 2. Якщо морські і внутрішні судноплавні лінії,
зазначені в параграфі 1, пов'язують держави-члени, вони вносяться
лише за згодою цих держав; для виключення такої лінії зі списку
досить заяви однієї з держав.
Параграф 4. Генеральний секретар повідомляє всім
державам-членам про внесення або вилучення якої-небудь лінії.
Параграф 5. Перевезення вказаними в параграфі 1 морськими й
внутрішніми судноплавними лініями і перевезення вказаними в
параграфі 2 залізничними лініями підпадають під дію Конвенції
після закінчення одного місяця з дня повідомлення Генеральним
секретарем про внесення її до переліку. Така лінія припиняє
підпадати під дією Конвенції після закінчення трьох місяців з дня
повідомлення Генеральним секретарем про її вилучення зі списку, за
винятком для вже розпочатих перевезень, які мають бути завершені.
Розділ IV
Фінанси
Стаття 25
Робоча програма. Бюджет. Фінансовий звіт.
Звіт про управління
Параграф 1. Робоча програма, бюджет і фінансовий звіт
Організації складаються на два календарних роки.
Параграф 2. Організація готує звіт про управління не менше
ніж один раз на два роки.
Параграф 3. Суму витрат Організації на кожний бюджетний
період встановлює Адміністративний комітет за пропозицією
Генерального секретаря.
Стаття 26
Фінансування витрат
Параграф 1. За умови дотримання параграфів 2 - 4 оплата
витрат Організації, не покритих іншими доходами, покладається на
держави-члени з розрахунку двох п'ятих згідно з класифікатором
розподілу внесків системи ООН і трьох п'ятих пропорційно загальній
довжині залізничної інфраструктури, а також морських і внутрішніх
судноплавних ліній, внесених у перелік згідно зі статтею 24,
параграфом 1. Проте для морських і внутрішніх судноплавних ліній
при розрахунках враховується лише половина їхньої довжини.
Параграф 2. Якщо держава-член висловила застереження згідно
зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІВ або згідно зі статтею
1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІМ, то формула внеску, зазначена в
параграфі 1, застосовується таким чином:
a) замість загальної довжини залізничної інфраструктури на
території держави-члена при розрахунках враховується лише довжина
залізничних ліній, внесених в перелік згідно зі статтею 24,
параграфом 2.
b) частина внеску згідно із системою ООН розраховується
відповідно до довжини ліній, внесених в перелік згідно зі статтею
24, параграфами 1 і 2, стосовно загальної довжини залізничної
інфраструктури на території цієї держави-члена і довжини ліній,
внесених в перелік згідно зі статтею 24 параграфом 1; вона в
жодному випадку не може бути нижчою за 0,01%.
Параграф 3. Кожна держава-член сплачує не менше 0,25% і не
більше 15% внесків.
Параграф 4. Адміністративний комітет визначає, які завдання
Організації:
a) стосуються в однаковій мірі всіх держав-членів і які
витрати мають нести всі держави-члени згідно з розрахунком,
наведеним у параграфі 1;
b) стосуються лише деяких держав-членів і які витрати повинні
нести ці держави-члени згідно із цим самим розрахунком.
За аналогією застосовується параграф 3. Стаття 4, параграф 3
залишається незмінною.
Параграф 5. Внески держав-членів на покриття витрат
Організації перераховуються у формі авансового платежу, що
сплачується двома частинами до 31 жовтня кожного дворічного
періоду, охопленого бюджетом. Авансовий платіж встановлюється на
підставі внесків за два попередні роки.
Параграф 6. Надсилаючи державам-членам звіт про управління і
фінансовий звіт, Генеральний секретар повідомляє кожному остаточну
суму внеску за два минулих календарних роки, а також суму
авансового платежу на два майбутніх календарних роки.
Параграф 7. Після 31 грудня року, якщо було направлено
повідомлення Генерального секретаря згідно з параграфом 6, на
заборговані за два минулих календарних роки суми нараховуються
відсотки в розмірі п'яти відсотків річних. Якщо держава-член після
цієї дати протягом двох років не сплатила свого внеску, то вона
позбавляється права голосу до того часу, поки не буде врегульовано
платежі. Після закінчення повторного дворічного строку Генеральна
асамблея перевіряє, чи слід розглядати поведінку такої держави як
мовчазну денонсацію Конвенції, при цьому вона за потреби
встановлює дату набуття цією денонсацією чинності.
Параграф 8. У випадку денонсації Конвенції згідно з
параграфом 7 або статтею 41, а також у випадку позбавлення права
голосу згідно зі статтею 40, параграфом 4, пункт "b", внески, що
мали бути сплачені, залишаються як заборгованість.
Параграф 9. Несплачені внески повинні бути покриті за рахунок
ресурсів Організації.
Параграф 10. Держава, що денонсувала Конвенцію, може шляхом
приєднання знову стати державою-членом за умови, що вона сплатить
заборговані нею суми.
Параграф 11. Організація стягує відшкодування для покриття
особливих витрат, що виникають в результаті діяльності,
передбаченої в статті 21, параграф 3, пункти "o" - "g". У
випадках, передбачених в статті 21, параграф 3, пункти "o" - "p",
ця сума встановлюється Адміністративним комітетом за пропозицією
Генерального секретаря; у випадку, передбаченому в статті 21,
параграф 3, пункт "g", застосовується стаття 31 параграф 3.
Стаття 27
Ревізія рахунків
Параграф 1. Якщо Генеральна асамблея згідно зі статтею 14,
параграф 2 пункт "k" не прийме інше рішення, ревізія рахунків
проводиться державою, в якій розміщується штаб-квартира, згідно з
положеннями цієї статті та за умови дотримання всіх спеціальних
директив Адміністративного комітету, згідно з положеннями
Фінансово-бухгалтерського регламенту Організації (стаття 15,
параграф 5, пункт "e").
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7
|
