|
Страница 3
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5
надбавок, доплат й інших виплат за прямою ознакою, то розподілення
їх за об'єктами калькулювання здійснюється пропорційно сумам
заробітної плати без цих надбавок та інших виплат.
5.4.3. Витрати на оплату праці визначаються, виходячи з
відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що
встановлюються залежно від результатів праці, її кількості та
якості, стимулювальних і компенсувальних виплат, систем
преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за
виробничі результати.
5.4.4. Фактичні витрати на оплату праці враховуються за
калькуляційними статтями "Основна заробітна плата" та "Додаткова
заробітна плата", а також за комплексними статтями калькуляції.
Облік витрат на оплату праці виробничих працівників здійснюється в
розрізі цехів і об'єктів калькулювання. Первинні документи витрат
на оплату праці повинні забезпечити можливість правильного
віднесення заробітної плати на окремі види калькульованої
продукції.
5.4.5. У документах на оплату понадурочних робіт, простоїв,
на доплати за відхилення від нормальних умов праці і на утримання
за брак і пошкодження матеріалів і продукції повинні відзначатися
причини цих доплат з указівкою, за чиїм розпорядженням провадяться
ці доплати або утримання.
5.4.6. Розподілення заробітної плати за напрямками витрат
виконується за статтями калькуляції з підрозділом її на заробітну
плату згідно з нормами і відхиленнями від них. Для обліку й
аналізу відхилень від норм установлюється перелік причин і винних
за відхилення.
5.4.7. Витрати на оплату праці допоміжних робітників,
зайнятих обслуговуванням виробничого обладнання або
загальногосподарськими роботами, належать відповідно до статті
витрат з утримання й експлуатації машин та обладнання,
загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
5.4.8. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати
відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні
відрахування на створення такого резерву. Інші виплати, надбавки і
доплати, передбачені законодавством, відносяться до собівартості
продукції в розмірі фактичних витрат.
5.4.9. Якщо робітники, що числяться в обліковому складі
одного цеху, тимчасово виконували роботу в іншому цеху, то витрати
й оплата праці цих робітників за відпрацьований ними час
зараховуються на витрати того цеху, для якого ці роботи
виконувалися.
5.4.10. Загальна сума витрат на оплату праці за звітом, з
розподіленням їх за напрямками витрат, повинна відповідати сумі
нарахованих витрат на оплату праці за звітом. На підставі звіту
про розподілення витрат на оплату праці бухгалтерія підприємства
робить записи в зведеному обліку витрат виробництва.
5.4.11. Для правильного визначення розмірів виробітку,
ліквідації випадків обрахувань, приписок і укриття браку на
підприємствах ведеться систематичний облік і контроль за випуском
продукції, контроль за відповідністю кількості сировини й
напівфабрикатів, витрачених у виробництві, кількості виробленої
готової продукції.
5.4.12. Плановий відділ, відділ праці й заробітної плати та
бухгалтерія підприємства організовують і здійснюють систематичний
контроль дотримання цехами й підприємствами встановленого
планового фонду оплати праці, а також контроль за відповідністю
суми нарахованих витрат на працю кількості й якості прийнятої від
робітників продукції, вказаної в документах.
5.4.13. На підприємствах повинен бути забезпечений контроль
правильності застосування тарифних ставок, окладів, відрядних
розцінок, систем преміювання, правильності підрахування сум фонду
оплати праці, виконання цехами встановлених завдань з
продуктивності праці, середньої заробітної плати, чисельності
працюючих, фонду оплати праці.
5.5. Облік витрат на обслуговування виробництва й управління
5.5.1. Облік витрат на обслуговування виробництва й
управління (витрат на утримання й експлуатацію власних і
орендованих машин та обладнання, загальновиробничих і
загальногосподарських витрат) повинен забезпечити визначення сум
фактичних витрат і виявлення відхилень (економія або перевитрати)
від планових кошторисів витрат з тим, щоб можна було своєчасно
вжити заходів щодо недопущення перевитрат.
5.5.2. Витрати на утримання й експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями переліку цих витрат кожним цехом окремо та
щомісячно підлягають списанню на відповідні рахунки виробництва й
види продукції.
5.5.3. Загальногосподарські витрати враховуються за
підприємством в цілому, вони належать до собівартості продукції
основного виробництва й до собівартості тієї частини продукції
(робіт, послуг) допоміжного виробництва, яка випускається на
сторону й для потреб капітального будівництва, непромислових
господарств підприємства. До собівартості внутрішньозаводських
(міжцехових) замовлень, а також до собівартості забракованої
продукції загальногосподарські витрати не включаються.
5.5.4. Загальногосподарські витрати розподіляються
пропорційно обсягу товарної продукції основних цехів (дільниць), а
між різними видами продукції у середині цехів (дільниць) -
пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих
у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і витрат на
утримання та експлуатацію машин і обладнання.
5.5.5. Якщо на підприємстві, крім виробництва основних видів
продукції, організовано торговельну й інші види діяльності, то
загальногосподарські витрати розподіляються пропорційно обсягу
товарної продукції основних виробництв і обсягу реалізації
продукції за торговельною чи іншою діяльністю.
5.5.6. Якщо одноразові витрати на поточний ремонт окремих
видів обладнання, транспортної стрічки й інших основних засобів є
значними, то вони включаються до витрат на обслуговування
виробництва в кошторисно-нормалізованому порядку. Фактична
собівартість такого ремонту за окремими замовленнями визначається
після закінчення ремонтів.
5.5.7. Витрати на проведені в поточному році ремонти входять
до витрат звітного року. Одноразові витрати, які періодично
повторюються, включаються до собівартості продукції протягом року
в розмірах, передбачених планом.
5.5.8. Витрати на заходи щодо охорони праці, які не мають
характеру капітальних робіт, в обліку відносяться до
загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
5.5.9. Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів
загального призначення з термінами експлуатації менше одного року
незалежно від її величини, а також вартість інших предметів (у
межах установленого ліміту за одиницю) незалежно від терміну
експлуатації відшкодовується шляхом віднесення суми їх зносу до
витрат на утримання й експлуатацію обладнання, загальновиробничі і
загальногосподарські витрати. Відшкодування малоцінних і
швидкозношуваних предметів загального користування, спецодягу і
спецвзуття здійснюється шляхом нарахування зносу в розмірі 50
відсотків їх первісної вартості за умови передачі зі складу в
експлуатацію, решта 50 відсотків вартості, за вирахуванням
вартості брухту й відходів, списується з вибуттям цих предметів
унаслідок непридатності їх для подальшого використання або шляхом
нарахування зносу в розмірі 100 відсотків за умови передачі
вказаних предметів в експлуатацію.
5.5.10. Утримання з робітників, службовців та
інженерно-технічних працівників, винних за пошкодження і втрату
інструментів, предметів, інвентарю, здійснюються відповідно до
чинного законодавства.
5.5.11. Для контролю за дотриманням затвердженого кошторису
витрат на управління підприємством ці витрати відносять до
рахунків загальновиробничих і загальногосподарських витрат за
окремими статтями.
5.5.12. На підприємствах має бути забезпечене повне й
своєчасне виявлення витрат непродуктивного характеру, викликаних
недоліками в організації виробництва, обліку й зберіганні
матеріальних цінностей, а також несвоєчасним виконанням договірних
зобов'язань. При обліку цих витрат слід установлювати причини й
конкретних винуватців утрат, допущених на підприємстві і в окремих
цехах, для відшкодування шкоди, завданої підприємству, і
недопущення втрат надалі. Витрати непродуктивного характеру,
прийняті за рахунок підприємства в установленому порядку,
включають до фактичної собівартості продукції у складі
загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
5.5.13. Облік витрат на утримання й експлуатацію власних і
орендованих машин та обладнання на олійно-жирових підприємствах
відображається на рахунку "Витрати на утримання й експлуатацію
машин та обладнання" за їх видами або групами і розраховують за
кожним цехом окремо. Орендна плата, а також плата за надані
послуги, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг),
відображаються у собівартості цієї продукції (робіт, послуг) у
статті "Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання" і
відповідно в елементах "Інші витрати" та "Матеріальні витрати".
5.5.14. Витрати на оплату праці робітників, зайнятих
управлінням і обслуговуванням машин та обладнання, витрати на
паливо, електроенергію, допоміжні матеріали, амортизаційні
відрахування, витрати на ремонт і орендна плата відносяться до
собівартості за прямою ознакою.
5.5.15. Бухгалтерія і плановий відділ підприємства повинні
здійснювати систематичний попередній і поточний контроль за
дотриманням цехами, службами й відділами кошторисів витрат на
обслуговування виробництва й управління. Цей контроль передусім
повинен забезпечити суворе дотримання затверджених витратних норм
розрахунків та лімітів споживання матеріалів, палива, енергії,
предметів та інвентарю; затверджених лімітів споживання і вартості
різного роду робіт і послуг (ремонт основних засобів, послуги
транспорту та інше); заробітної плати обслуговувального персоналу.
5.6. Облік незавершеного виробництва
5.6.1. Для складання звіту і з метою належного контролю
виробництва щомісяця провадиться інвентаризація в цехах
(дільницях). Інвентаризації підлягають залишки сировини,
матеріалів, готової продукції та напівфабрикатів, які лишилися у
виробництві на кінець місяця.
5.6.2. Такі залишки на кінець місяця в цехах перераховуються
у вихідну сировину і зараховуються в наявності на рахунок "Основне
виробництво":
1) напівфабрикати (ядро, м'ятка, місцела, фуз, макуха
пресового цеху (заводу), що переробляються на тому самому
підприємстві тощо) в олійнодобувному цеху (заводі);
2) маргаринова продукція в камерах охолодження маргаринового
цеху (заводу);
3) мило у відстійних місткостях миловарного цеху (заводу);
4) олія рафінована в рафінаційному цеху олієзаводу,
гідрозаводу жиркомбінату та олійно-жирового комбінату.
5.6.3. Решта гліцерину в гліцеринових цехах перераховується
на 88-відсотковий гліцерин.
5.6.4. Матеріали отримані, але не використані у виробничому
циклі на кінець місяця, зараховуються на рахунок "Матеріали".
5.7. Облік позавиробничих (комерційних) витрат
5.7.1. Облік позавиробничих (комерційних) витрат здійснюється
за статтями відповідно до встановленого переліку цих витрат.
5.7.2. Позавиробничі (комерційні) витрати відносяться до
собівартості відповідних видів олійно-жирової продукції прямим
шляхом. При неможливості віднесення прямим шляхом розподіл
позавиробничих (комерційних) витрат між окремими видами
олійно-жирової продукції провадиться пропорційно її виробничій
собівартості.
5.7.3. Транспортні витрати на відвантаження попутної
продукції і відходів (шроту, макухи, гідрофузу, соапстоку, лузги
та інших) відносять відповідно до собівартості тієї реалізованої
продукції, при виробництві якої було одержано реалізовану попутну
продукцію й відходи виробництва.
5.7.4. Позавиробничі (комерційні) витрати не відносять до
собівартості робіт і послуг для свого капітального будівництва,
житлово-комунального господарства й інших робіт, які не входять до
складу вартості виробленої продукції.
5.7.5. Якщо не вся випущена продукція відвантажується в тому
самому місяці, то для визначення повної собівартості випуску
товарної продукції щомісяця складається розрахунок сум
позавиробничих (комерційних) витрат, що відносяться до
собівартості випущеної товарної продукції. Цей розрахунок
проводиться, виходячи з обсягу випуску товарної продукції і
фактичного рівня вказаних витрат за звітний або попередній місяць
для відвантаженої частини продукції.
6. Облік собівартості в основних виробництвах
6.1. Облік на олійнодобувних заводах
6.1.1. На олійнодобувних підприємствах галузі основним
виробництвом є виробництво олій (нерафінованих, гідратованих,
рафінованих, дезодорованих).
6.1.2. Сировиною для виробництва олій є насіння олійних
культур (соняшнику, сої, льону, ріпаку, гірчиці, кукурудзи та
інших), фруктові кісточки (вишневі, сливові, персикові, аличові,
абрикосові та інші), насіння овочів.
6.1.3. Олійно-жирові підприємства здійснюють розрахунки з
постачальниками за олійне насіння за договірними цінами.
6.1.4. Бухгалтерський облік олієнасіння ведуть на рахунку 05
"Матеріали" за окремими видами (культурами) в натуральній
(фізичній) масі на підставі даних фактичного зважування і за
фактичною вартістю. Бухгалтерія підприємства веде облік кожного
виду олієнасіння за вагою і за якістю (вологість і сміттєві
домішки) у спеціальній книзі кількісно-якісного обліку
встановленої форми.
6.1.5. Фактична собівартість олієнасіння складається з
вартості його придбання з урахуванням транспортно-заготівельних
витрат і витрат на його підробіток. Транспортно-заготівельні
витрати на олієнасіння включають такі види витрат:
1) плату за провезення з усіма додатковими зборами;
2) витрати на розвантаження і доставку олієнасіння на склади
підприємства; вартість доставки олієнасіння на завод з
хлібоприймального пункту, вартість послуг хлібоприймальних пунктів
відповідно до договорів; доставка із залізничної станції або
пристані чи від інших олійно-жирових підприємств;
3) суму втрат від нестачі олієнасіння в дорозі в межах норм
природного убутку;
4) витрати на підробіток олієнасіння - очищення і сушіння
олієнасіння на складах, витрати на оплату праці з відрахуваннями
на соціальне страхування, паливо, електроенергію, вивезення
сміття;
5) витрати на влаштування й розбирання тимчасових сховищ
некапітального характеру;
6) витрати на тару - ремонт, сортування, дезинфекція й
маркування тари, знос тари тощо.
6.1.6. Транспортно-заготівельні витрати зараховують на
рахунок 05 "Матеріали" і щомісяця розподіляють між окремими видами
олієнасіння:
витрати, зазначені в підпункті 6.1.5 (1, 2, 3), - пропорційно
кількості (масі) олієнасіння, що надійшло за звітний місяць;
витрати, зазначені у підпункті 6.1.5 (4, 5, 6), - пропорційно
кількості (масі) олієнасіння, залишку на початок місяця і приходу
за звітний місяць.
6.1.7. Олієнасіння для виробничих потреб або з іншою метою
відпускають зі складу в натуральній (фізичній) масі на підставі
даних фактичного зваження і якості.
6.1.8. Якість олієнасіння, переданого у виробництво або з
іншою метою, визначає лабораторія заводу, яка робить відповідні
записи в книзі кількісно-якісного обліку.
6.1.9. Олієнасіння списується з рахунку 05 "Матеріали" на
рахунок 20 "Основне виробництво" за фактичною середньозваженою
собівартістю залишку на початок місяця і надходженням олієнасіння
за звітний місяць, за їх фактичною собівартістю.
6.1.10. У процесі зберігання і підробітку олійного насіння
відбувається зміна його якості (тобто зменшення вологості й
сміттєвих домішок), яка викликає зміну маси олієнасіння. При
утворенні убутку олійного насіння обгрунтованість їх
установлюється у суворій відповідності з досягнутим при зберіганні
і підробітку поліпшенням якості і з нормами природного убутку при
зберіганні. Зміну фізичної маси олієнасіння визначають таким
чином:
1) за записами книги кількісно-якісного обліку олієнасіння
визначають з початку сезону заготівель середньозважений відсоток
вологості й сміттєвих домішок за надходженням і витратою
олієнасіння;
2) відсоток зміни маси олієнасіння за рахунок зменшення
вологості визначається за формулою
(Впр.-Ввиб.)х100
Х = --------------- ,
100-Ввиб.
де Х - відсоток змін маси олієнасіння за рахунок зменшення
вологості;
Впр. - середньозважений відсоток вологості з початку
заготівель за приходом;
Ввиб. - середньозважений відсоток вологості за витратою за
звітний період;
3) розмір убутку маси олієнасіння за рахунок зміни вологості
розраховується за формулою
(Х х П)
У = ----------,
100
де У - розмір убутку маси олієнасіння за рахунок зміни
вологості, кг;
Х - відсоток зміни маси олієнасіння за рахунок зниження
вологості;
П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і
сміттєвими домішками, кг;
4) відсоток зміни маси олієнасіння за рахунок зниження
сміттєвих домішок розраховується за формулою
(Спр.-Свиб.) х (100-Х)
Х1 = -------------------- ,
100-Свиб.
де Х1 - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок
зниження сміттєвих домішок;
Спр. - середньозважений відсоток сміттєвих домішок з початку
заготівель по приходу;
Свиб. - середньозважений відсоток сміттєвих домішок за
витратою за звітний період;
5) розмір убутку маси олієнасіння за рахунок зміни сміттєвих
домішок розраховується за формулою
(Х1 х П)
У1 = -----------,
100
де У1 - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни
сміттєвих домішок, кг;
Х1 - відсоток убутку ваги олійного насіння за рахунок
зниження сміттєвих домішок;
П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і
сміттєвими домішками, кг;
6) убуток маси олійного насіння (А) за рахунок зменшення
вологості й сміттєвих домішок дорівнює, кг:
А = У + У1.
6.1.11. Списання убутків фізичної ваги олійного насіння під
час зберігання і підробітку його підприємства роблять у межах
затверджених норм природного убутку.
6.1.12. Після переробки усього запасу олієнасіння окремих
культур або після звільнення складів олієнасіння, що перебувають у
віданні однієї матеріально відповідальної особи, але не рідше
одного разу на рік, обов'язково провадиться зачищення складу й
інвентаризація комісією, призначеною наказом керівника
підприємства. Під час інвентаризації треба дотримуватися правил,
передбачених діючими положеннями з інвентаризації основних
засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і
розрахунків.
6.1.13. Вартість нестачі олієнасіння при зберіганні на
складі, встановленої інвентаризаційною комісією, списують з
рахунку "Матеріали" в порядку, передбаченому діючими положеннями з
інвентаризації. При цьому нестачі внаслідок природного убутку та
зменшення вологості й сміттєвих домішок списують з дозволу
керівника підприємства на рахунок 26 "Загальногосподарські
витрати".
6.1.14. Списувати з рахунку "Матеріали" вартість убутку
фізичної маси олієнасіння внаслідок зменшення вологості й
сміттєвих домішок, а також нестачі олієнасіння при зберіганні на
складі (внаслідок природного убутку) без проведення фактичної
інвентаризації і перевірки її результатів забороняється.
6.1.15. Облік іншої олійної сировини здійснюється аналогічно
до обліку олійного насіння, наведеному в Інструкції.
6.1.16. Олії виробляють пресовим або екстракційним способом.
Незалежно від способу виробництва олії облік витрат на виробництво
провадять за кожним видом олій.
6.1.17. Виробничий процес на олійних заводах починається з
моменту передачі сировини олійних культур зі складу або з
сушильного цеху через ваги до бункера (завальні ями) виробничого
цеху. Передача насіння соняшнику, сої, льону й іншої сировини
олійних культур провадиться на підставі даних фактичного зваження
і за якістю, встановленою лабораторією олійно-жирового
підприємства. Передачу оформлюють актом за встановленою формою.
6.1.18. На підприємствах, де сушильний відділок для насіння
виділено в самостійний цех, останній приймає олійне насіння для
підробітку й відпускає просушене насіння за фактичною масою і за
якістю, встановленою лабораторією до і після підробітку.
Результати підробітку олійного насіння на очисних машинах і в
сушарках відображаються у звітах за встановленою формою. На
підставі цих звітів, перевірених бухгалтерією й затверджених
керівником підприємства, втрати списуються за рахунок зменшення
вологості й сміттєвих домішок у насінні олійних культур. Ці втрати
не повинні перевищувати різницю, що виникає при зіставленні
вологості й засміченості олійного насіння, яке надходить на
підробіток і передане після підробітку у виробництво.
6.1.19. При обліку витрат на виробництво олії нерафінованої
до статті калькуляції "Сировина й основні матеріали" відносять
фактичну собівартість відповідного виду олійного насіння.
6.1.20. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали"
відносять фактичну собівартість фільтротканини, розчинника й інших
матеріалів, які витрачаються у виробництві нерафінованих олій.
6.1.21. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі"
відносять за фактичною собівартістю паливо й усі види енергії
власного виробництва, витрачених на технологічні цілі у
виробництві олій, а одержаних зі сторони - за вартістю придбання.
При одночасному виробництві різних видів олій вартість палива та
енергії розподіляють пропорційно до кількості вироблених олій за
видами.
6.1.22. Покупна сировина, матеріали, паливо, енергія й інші
види матеріальних ресурсів можна також зараховувати на
собівартість нерафінованих олій за відповідними калькуляційними
статтями за середньозваженою ціною придбання.
6.1.23. Основну і додаткову заробітну плату виробничих
робітників з відрахуваннями на соціальне страхування враховують
при виробництві кожного виду нерафінованої олії.
6.1.24. Витрати на утримання й експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.1.25. Уся вироблена нерафінована олія, яка відповідає
вимогам державного стандарту, і попутна продукція (шрот (макуха))
з виходом з виробництва зважується і здається на склад або в інші
цехи для подальшого перероблення. Передання оформлюють відважками
та актами за встановленою формою.
6.1.26. Облік нерафінованих олій (власних і тих, що надійшли
зі сторони) ведеться за видами, сортами і за масою у натурі і в
жирах. Шрот (макуху) враховують щодо кожного виду за масою у
натурі з урахуванням вологості.
6.1.27. Калькуляційною одиницею кожного виду олії є одна
тонна нерафінованої олії. Фактична собівартість одиниці виробленої
продукції за кожним видом нерафінованої олії визначається шляхом
ділення витрат (за калькуляційними статтями) на всю кількість
(масу) олії даного виду, випущеної з виробництва.
6.2. Облік виробництва рафінованих олій і жирів
6.2.1. Рафінація олій і харчових тваринних жирів може
здійснюватися в самостійних рафінаційних цехах або в рафінаційних
цехах (дільницях), які входять до складу маргаринових заводів
(цехів) і можуть бути самостійною виробничою одиницею або входять
до складу жирових і олійно-жирових комбінатів.
6.2.2. Сировиною для виробництва рафінованих олій є
нерафіновані олії покупні, власного виробництва, а також одержані
на давальницьких умовах.
6.2.3. Рафінація олій може здійснюватися за повним циклом,
ураховуючи гідратацію, нейтралізацію, відбілювання, вінтеризацію і
дезодорацію або за окремими переділами.
6.2.4. Передача олії на рафінацію оформляється за масою в
натурі і за масою в жирах (без вологи й відстою). Передачу
оформляють лімітно-забірними картами за встановленою формою. Облік
витрат на виробництво здійснюється щодо кожного виду рафінованих
олій (соняшникова, соєва, ріпакова, лляна та інші).
6.2.5. Олію нерафіновану власного виробництва передають на
рафінацію за фактичною виробничою собівартістю і відображають у
статті "Напівфабрикати власного виробництва". Допускається ведення
обліку напівфабрикатів власного виробництва в поточному порядку за
плановою (нормативною) собівартістю з подальшим доведенням її до
фактичної. Облік ведеться в розрізі замовлень на основну
продукцію, для виготовлення якої призначені напівфабрикати. Олії
нерафіновані, закуплені в інших підприємств (постачальників),
передають на рафінацію за вартістю придбання з урахуванням
транспортно-заготівельних витрат і відносять до статті калькуляції
"Сировина й основні матеріали".
6.2.6. Витрати на утримання і експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.2.7. Уся вироблена рафінована олія, що відповідає вимогам
державного стандарту, а також попутна продукція й відходи
виробництва у міру випуску з виробництва зважуються і здаються на
склад (зливну станцію) або в інші цехи для подальшої переробки.
6.2.8. Облік рафінованих олій ведеться за видами і масою в
натурі. Відповідність виробленої рафінованої олії показникам
державного стандарту має бути підтверджена лабораторними
аналізами.
6.2.9. Калькуляційною одиницею кожного виду олії є одна тонна
рафінованої олії. Фактична собівартість одиниці виробленої
продукції кожного виду рафінованої олії визначається шляхом
ділення витрат (за калькуляційними статтями) на всю кількість
(масу) олії даного виду, випущеної з виробництва.
6.2.10. При рафінації олій покупних, реалізованих на сторону,
до обсягу продукції у діючих оптових цінах підприємств з рафінації
олій включаються тільки витрати на рафінацію.
6.2.11. При рафінації олії давальницької до обсягу продукції
у діючих оптових цінах підприємств з рафінації олій входять тільки
витрати на рафінацію давальницької олії з урахуванням вартості
витрачених допоміжних матеріалів власного виробництва та покупних.
6.2.12. Олія рафінована власного виробництва передається в
інші цехи цього самого підприємства для виробництва готової
продукції за виробничою собівартістю.
6.2.13. При цьому до обсягу продукції у діючих оптових цінах
підприємств входить вартість готової продукції, яка здана на склад
для реалізації на сторону.
6.2.14. Облік рафінованих жирів виконується:
1) у самостійних рафінаційних цехах калькуляції складаються
на всі рафіновані жири, що передаються для виробництва
маргаринової продукції за виробничою собівартістю, на рафіновані
жири, реалізовані на сторону, - за повною собівартістю;
2) на гідрогенізаційних заводах калькуляції складаються на
рафіновані жири, що передаються для виробництва маргаринової
продукції за виробничою собівартістю, а на рафіновані жири,
реалізовані на сторону, - за повною собівартістю.
6.3. Облік виробництва гідратованих олій
6.3.1. Окремий облік виробництва гідратованих олій
здійснюється, якщо гідратацію виділено в самостійний цех або
дільницю і гідратовані олії повністю або частково реалізуються на
сторону.
6.3.2. Сировиною для виробництва гідратованих олій є
нерафіновані олії. Нерафіновану олію для гідратації передають за
масою. У ній визначають уміст вологи, відстою і фосфатидів за
масою. Облік витрат на виробництво здійснюється щодо кожного виду
гідратованих олій.
6.3.3. До статті "Напівфабрикати власного виробництва"
відносять фактичну виробничу собівартість відповідного виду
нерафінованої олії власного виробництва. Допускається ведення
обліку напівфабрикатів власного виробництва в поточному порядку за
плановою (нормативною) собівартістю з подальшим доведенням її до
фактичної. Облік ведеться в розрізі замовлень на основну
продукцію, для виготовлення якої призначені напівфабрикати.
Нерафінована олія (покупна), що надійшла від інших підприємств,
відноситься до статті калькуляції "Сировина й основні матеріали"
за вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних
витрат.
6.3.4. Витрати на утримання й експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.3.5. Уся вироблена гідратована олія, що відповідає вимогам
державного стандарту, а також фосфатиди (харчові й кормові) у міру
виходу з виробництва зважуються і здаються на склад (зливну
станцію) або в інші цехи для подальшої переробки. Передачу
оформляють актами або забірними картами за встановленою формою.
6.3.6. Облік гідратованих олій ведуть за видами і за масою в
натурі. Відповідність виробленої гідратованої олії показникам
державного стандарту повинна бути підтверджена лабораторними
аналізами.
6.3.7. Фосфатиди (харчові й кормові) враховують за масою в
натурі і за масою в жирах.
6.3.8. Калькуляційною одиницею кожного виду гідратованої олії
є одна тонна гідратованої олії. Фактична вартість одиниці
виробленої продукції кожного виду гідратованої олії визначається
шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на всю
кількість (масу) олії даного виду, відпущену з виробництва.
6.3.9. Якщо гідратовані олії переробляються повністю на
даному підприємстві, то витрати на гідратацію включають до
собівартості кінцевої продукції за відповідними статтями витрат на
виробництво. Якщо після гідратації олія нерафінована, що надійшла
з олійного цеху, за якістю не відповідає олії гідратованій, то
витрати на гідратацію додаються до витрат на виробництво
нерафінованих олій.
6.3.10. До обсягу продукції у діючих оптових цінах
підприємств з виробництва гідратованої олії з олій власного
виробництва внутрішньозаводський обіг не враховується.
6.4. Облік виробництва фасованої олії
6.4.1. Олія власного виробництва передається на фасування за
її виробничою собівартістю і належить до статті калькуляції
"Напівфабрикати власного виробництва", а олія, яка надійшла зі
сторони (покупна), - за ціною придбання з урахуванням
транспортно-заготівельних витрат і належить до статті калькуляції
"Сировина й основні матеріали".
6.4.2. Витрати на утримання й експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.4.3. Вартість склопляшки не належить до витрат на фасування
олій, а входить до ціни продукції і зараховується на субрахунок
"Тара й тарні матеріали". Вартість транспортної тари (ящики
дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції
відповідно до діючих нормативних актів.
6.4.4. Биті пляшки (у т. ч. щерблені) у межах установлених
норм списують на витрати виробництва з фасування олії. Втрати олії
при фасуванні списують на витрати виробництва в межах норм
природного убутку.
6.4.5. Покупна сировина, матеріали, паливо, енергія,
таропакувальні матеріали можуть також відноситися до собівартості
фасованої олії за відповідними калькуляційними статтями за
середньозваженою ціною придбання.
6.4.6. Бухгалтерський облік фасованих олій ведуть за видами
олій і за масою в натурі, а тари (пляшки) - за кількістю
встановлених місткостей.
6.4.7. Загальна собівартість фасованої олії складається із
собівартості однієї тонни олії, що пішла на фасування, і
собівартості самого фасування.
6.4.8. При фасуванні олій, одержаних зі сторони (покупних), і
давальницьких до обсягу продукції у діючих оптових цінах
підприємств враховується тільки вартість фасування (з урахуванням
закладеного прибутку).
6.4.9. Олія власного виробництва передається на фасування до
інших цехів цього підприємства за виробничою собівартістю. При
цьому до обсягу продукції у діючих оптових цінах підприємств
входить вартість готової фасованої олії, яка здана на склад для
реалізації на сторону.
6.5. Облік фузів
6.5.1. При зачищенні баків, у яких зберігаються олії,
визначають фактичну кількість (масу) фузу (бакового відстою), що
утворився, і за даними лабораторних аналізів визначають уміст у
ньому жирів.
6.5.2. Комісія із зачищення баків та інвентаризації залишків,
призначена керівником підприємства, перевіряє за оборотом баку
відповідність наявності жирів у залишках фузу до кількості жирів,
яка має бути в залишках олії, що перейшла у фуз, і в акті
зачищення дає свій висновок про збереженість жирів.
6.5.3. На олійно-жирових підприємствах, які здійснюють
операції тільки з олією власного виробництва, фактичну кількість і
вартість олії, що перейшла у фуз, сторнують за дебетом рахунку
"Готова продукція" з кредиту рахунку "Основне виробництво".
6.5.4. Якщо фуз передається зі складу на вторинну промислову
переробку, то переробка цього фузу відображається у звіті про
використання сировини й виходи олії окремим рядком. Обсяг
виробленої продукції змінюється на різницю в натуральному й
грошовому вираженні між фузом, переданим на промислову переробку,
і одержаною з нього олією.
6.5.5. На олійно-жирових підприємствах, жирових комбінатах,
маргаринових заводах, гідрогенізаційних й оліфоварних заводах, які
переробляють олію, одержану від постачальників, фуз, що утворився
у баках, списують з рахунку "Матеріали" (олія) і оприбутковують за
рахунком "Матеріали" (фуз) за масою в натурі і жирах з оцінкою
жирів у фузі за ціною можливого використання (для внутрішнього
використання) або за ціною вихідного матеріального ресурсу (олії).
6.5.6. При калькулюванні олійно-жирової продукції, що
виробляється з давальницької олії, у статті калькуляції "Сировина
й основні матеріали" окремим рядком відображається олія, що
перейшла у фуз. Кількість утворення фузу визначається за діючими
нормативами (галузевими або нормативами підприємства).
6.6. Облік виробництва оліфи
6.6.1. Сировиною для виробництва оліфи є олії, сикативи, що
виробляються з використанням олій, та різні хімічні компоненти.
Передача сировини на виробництво оліфи оформляється за масою в
натурі. Облік витрат на виробництво здійснюється за кожним видом
оліфи (натуральна, оксоль та інші).
6.6.2. Олію власного виробництва передають на виробництво
оліфи і сикативу за виробничою собівартістю і відносять до статті
калькуляції "Напівфабрикати власного виробництва". Допускається
ведення обліку напівфабрикатів власного виробництва в поточному
порядку за плановою (нормативною) собівартістю з подальшим
доведенням її до фактичної. Облік ведеться в розрізі замовлень на
основну продукцію, для виготовлення якої призначені
напівфабрикати. Олію, закуплену в інших підприємств
(постачальників), передають на виробництво оліфи і сикатива за
вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат
і відносять до статті калькуляції "Сировина і основні матеріали".
6.6.3. Витрати на утримання й експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.6.4. Усю вироблену оліфу, що відповідає вимогам державного
стандарту, у міру випуску з виробництва зважують і здають на
склад. Передачу оформлюють відважками й актами за встановленою
формою. Облік оліфи ведеться за видами і за масою в натурі.
Відповідність виробленої оліфи показникам державного стандарту має
бути підтверджена лабораторними аналізами.
6.6.5. Калькуляційною одиницею кожного виду оліфи є одна
тонна оліфи. Фактична собівартість одиниці виробленої продукції
кожного виду оліфи визначається шляхом ділення витрат (за
калькуляційними статтями) на всю кількість (масу) оліфи даного
виду, випущеної з виробництва.
6.6.6. На заводах, які мають самостійні сикативні цехи,
витрати на виробництво цих цехів ураховують окремо від
оліфоварного цеху за всім переліком витрат і в такому самому
порядку, як і цехів основного виробництва. Вироблений сикатив
передається в оліфоварний цех за виробничою собівартістю.
6.7. Облік на гідрогенізаційних заводах
6.7.1. До основного виробництва гідрогенізаційних заводів
належить виробництво саломасу. Гідрогенізаційні заводи мають у
своєму складі основні цехи - рафінаційний і автоклавний
(гідрогенізаційний) з каталізаторним відділком і допоміжний -
електролізерний цех для виробництва водню, що використовується під
час гідрогенізації жирів.
6.7.2. На гідрогенізаційних заводах, де рафінація жирів
входить до єдиного технологічного процесу виробництва саломасу,
облік витрат на виробництво здійснюють об'єднано щодо
рафінаційного й автоклавного цехів.
6.7.3. На тих підприємствах, де рафінацію жирів виділено в
самостійну виробничу одиницю, облік витрат на виробництво
здійснюється окремо на рафінацію і гідрогенізацію.
6.7.4. Сировиною для виробництва саломасу є олії й жири, а
основним матеріалом - водень та різноманітні каталізатори.
Передача жирів у виробництво здійснюється за фактичною масою в
натурі і за масою в жирах (без вологи та вагового відстою) за
даними аналізу заводської лабораторії.
6.7.5. Олію та жири власного виробництва передають на
виробництво саломасу за виробничою собівартістю і відносять до
статті калькуляції "Напівфабрикати власного виробництва".
Допускається ведення обліку напівфабрикатів власного виробництва в
поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з
подальшим доведенням її до фактичної. Облік ведеться в розрізі
замовлень на основну продукцію, для виготовлення якої призначені
напівфабрикати. Олію, закуплену в інших підприємств
(постачальників), передають на виробництво саломасу за вартістю
придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат і
відносять до статті калькуляції "Сировина й основні матеріали".
Жирова сировина в звітних калькуляціях наводиться в перерахунку на
жири (без вологи та вагового відстою).
6.7.6. Витрати на виробництво водню можуть відображатися на
собівартості саломасу шляхом віднесення витрат на допоміжні
матеріали й електроенергію, пов'язаних з виробництвом водню, або
шляхом калькулювання водню й віднесення на саломас за
собівартістю.
6.7.7. Витрати на утримання і експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.7.8. Покупна сировина, основні й допоміжні матеріали,
паливо й енергія можуть також відноситися на собівартість саломасу
і водню за відповідними калькуляційними статтями за
середньозваженою ціною придбання.
6.7.9. Весь вироблений саломас, що відповідає вимогам
державного стандарту, а також попутну продукцію й відходи
виробництва в міру випуску з виробництва зважують і здають на
склади або в інші цехи для подальшої переробки. Передачу
оформлюють забірними картами за встановленою формою. Облік
саломасу на складі ведеться за масою в натурі і жирах.
6.7.10. Калькуляційною одиницею є одна тонна саломасу.
Фактичну собівартість одиниці виробленої продукції - саломасу
визначають шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на
всю кількість (масу) саломасу, випущеного з виробництва.
6.7.11. Передачу саломасу іншим цехам підприємства для
подальшого його використання у виробництві іншої продукції
оформлюють у первинних документах за масою в натурі і за масою в
жирах (за даними аналізу заводської лабораторії) і передають за
виробничою собівартістю.
6.7.12. При виробництві саломасу з олії власного виробництва
до обсягу продукції у діючих оптових цінах підприємств включається
вартість саломасу, який реалізується на сторону. Якщо саломас
передається в інші цехи цього підприємства для виробництва інших
видів готової продукції, то до обсягу продукції включається
вартість готової продукції.
6.7.13. При виробництві саломасу з олії давальницької до
обсягу продукції у діючих оптових цінах підприємств включаються
тільки витрати на гідрогенізацію саломасу.
6.7.14. При виробництві саломасу з олії покупної, яка
реалізується на сторону, до обсягу продукції у діючих оптових
цінах підприємств включається повна вартість саломасу.
6.8. Облік переетерифікації олій та жирів
6.8.1. Виробництво переетерифікованого жиру може бути
виділене в самостійну структурну одиницю або входити до складу
гідрозаводу чи рафінаційного цеху. Вироблений переетерифікований
жир ураховується за масою в натурі і за масою в жирах (без вологи
та вагового відстою).
6.8.2. Сировиною для виробництва переетерифікованого жиру є
олії й жири тваринні харчові. Олії власного виробництва
передають на виробництво переетерифікованого жиру за виробничою
собівартістю і відносять до статті калькуляції "Напівфабрикати
власного виробництва". Допускається ведення обліку напівфабрикатів
власного виробництва в поточному порядку за плановою (нормативною)
собівартістю з подальшим доведенням її до фактичної. Облік
ведеться в розрізі замовлень на основну продукцію, для
виготовлення якої призначені напівфабрикати. Жири й олії, які
отримують зі сторони, передають на виробництво переетерифікованих
жирів за вартістю придбання з урахуванням
транспортно-заготівельних витрат і відносять до статті калькуляції
"Сировина та основні матеріали".
6.8.3. Основні й допоміжні матеріали (каталізатор,
содопродукти, лимонна кислота, фільтротканина та інше)
відображаються в калькуляції за вартістю їх придбання з
урахуванням транспортно-заготівельних витрат або за
середньозваженою ціною придбання.
6.8.4. Витрати на утримання й експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва й види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.8.5. Переетирифіковані олії й жири передаються для
подальшого використання у виробництві продукції в інші цехи в
складі підприємства за виробничою собівартістю.
6.9. Облік виробництва маргаринової продукції
6.9.1. До виробництва маргаринової продукції належить
виробництво різних видів маргарину, кондитерських, хлібопекарних й
кулінарних жирів. Сировиною для виробництва маргаринової продукції
є саломас, олії й харчові тваринні жири (нерафіновані або
рафіновані дезодоровані) та інші жири.
6.9.2. Передача сировини у виробництво провадиться за
фактичною масою в натурі і за масою в жирах за даними аналізу
заводської лабораторії. Облік витрат на виробництво здійснюється
за видами продукції:
маргарин в асортименті фасований;
маргарин в асортименті нефасований;
кондитерські, хлібопекарні й кулінарні жири в асортименті
фасовані;
кондитерські, хлібопекарні й кулінарні жири в асортименті
нефасовані.
6.9.3. Саломас і олії власного виробництва списують на
виробництво маргарину за виробничою собівартістю і відносять до
статті калькуляції "Напівфабрикати власного виробництва".
Допускається ведення обліку напівфабрикатів власного виробництва в
поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з
подальшим доведенням її до фактичної. Облік ведеться в розрізі
замовлень на основну продукцію, для виготовлення якої призначені
напівфабрикати. Покупні жири й основні матеріали, що надійшли від
постачальників, передають на виробництво маргарину за фактичною
вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат
і відносять до статті калькуляції "Сировина та основні матеріали".
Якщо харчові тваринні жири, що надійшли на підприємство,
піддаються додатковому підробітку на даному підприємстві, то
витрати на підробіток включаються до вартості жиру.
6.9.4. Покупна сировина, матеріали, паливо й енергія,
таропакувальні матеріали можуть також зараховуватися на
собівартість виробленої маргаринової продукції за відповідними
калькуляційними статтями витрат за середньозваженою ціною
придбання.
6.9.5. Витрати на утримання й експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.9.6. Усю продукцію, яка вироблена на маргариновому заводі
(в цеху) і яка відповідає державному стандарту, а також відходи
виробництва у міру випуску з виробництва зважують і здають на
склад готової продукції. Передачу оформлюють специфікаціями,
відважками й актами за встановленою формою. Облік маргаринової
продукції на рахунку "Готова продукція" ведеться за видами (за
найменуванням, за кількістю) і за масою в натурі.
6.9.7. Калькуляційною одиницею кожного виду продукції є одна
тонна відповідного виду маргарину. Фактичну собівартість одиниці
виробленої продукції кожного виду маргаринової продукції
визначають шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на
всю кількість (масу) продукції даного виду, випущеної з
виробництва.
6.9.8. Якщо олійно-жирове підприємство, яке займається
переробленням олійно-жирової сировини, закуповує олійну сировину
(насіння соняшнику або олію) й віддає її для переробки на інше
підприємство, а одержану продукцію (олія, саломас) використовує
для виготовлення власної продукції (маргарин, майонез), то в
даному випадку звітна калькуляція на кінцевий продукт складається
з урахуванням вартості придбаної сировини,
транспортно-заготівельних витрат і вартості послуг з її
переробки. Решта статей витрат калькулюються відповідно до
порядку, викладеному в Інструкції.
6.10. Облік виробництва майонезу
6.10.1. Облік витрат на виробництво майонезу здійснюється за
видами продукції:
майонез в асортименті фасований;
майонез в асортименті нефасований.
Калькуляційною одиницею є одна тонна майонезу відповідного
виду.
6.10.2. Олію рафіновану дезодоровану власного виробництва
передають на виробництво майонезу за виробничою собівартістю і
відносять до статті калькуляції "Напівфабрикати власного
виробництва". Допускається ведення обліку напівфабрикатів власного
виробництва в поточному порядку за плановою (нормативною)
собівартістю з подальшим доведенням її до фактичної. Облік
ведеться в розрізі замовлень на основну продукцію, для
виготовлення якої призначені напівфабрикати. Олію, що надійшла від
постачальників, передають на виробництво майонезу за вартістю
придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат і
відносять до статті калькуляції "Сировина та основні матеріали".
6.10.3. Биті склобанки (в т.ч. щерблені) у межах установлених
норм списують на витрати виробництва з фасуванню майонезу.
6.10.4. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні
й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до
діючих нормативних актів.
6.10.5. Вартість склобанок не зараховують до витрат на
виробництво майонезу, а включають до ціни продукції і зараховують
на субрахунок "Тара й тарні матеріали".
6.10.6. Покупна сировина, матеріали, паливо й енергія,
таропакувальні матеріали можуть також зараховуватися на
собівартість виробленого майонезу за відповідними статтями витрат
за середньозваженою ціною придбання.
6.10.7. Витрати на утримання й експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види продукції.
Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в
цілому.
6.10.8. Бухгалтерський облік виробництва майонезу ведеться за
видами майонезу і за масою в натурі, а тари (склобанки) - за
кількістю встановлених місткостей.
6.10.9. Фактичну собівартість одиниці виробленого майонезу
кожного виду визначають діленням витрат (за калькуляційними
статтями) на всю кількість (масу) продукції даного виду, випущеної
з виробництва.
6.11. Облік на миловарних заводах
6.11.1. До основного виробництва миловарних заводів належить
виробництво мила господарського, туалетного, мийних засобів,
гліцерину та інших. Сировиною для виробництва мила, мийних засобів
і гліцерину є рослинні й тваринні жири, синтетичні жирні кислоти,
поверхнево-активні речовини та інше.
6.11.2. Миловарні заводи мають у своєму складі основні
підрозділи: розщеплювально-гліцериновий, миловарний, - враховуючи
механічну обробку й пакування господарського й туалетного мила.
6.11.3. Сировиною для розщеплювання жирів є олія, саломас,
жир технічний та інша жирова сировина. Передача сировини у
виробництво (на розщеплювання) провадиться за фактичною масою в
натурі, а також за масою в жирах і за масою жирних кислот за
даними аналізу заводської лабораторії. Усі витрати
розщеплювально-гліцеринового цеху (дільниці) відображаються
бухгалтерією підприємства за відповідними статтями на рахунку
"Основне виробництво" (розщеплювально-гліцериновий цех).
6.11.4. Олію і саломас власного виробництва передають на
розщеплювання за їх виробничою собівартістю, а іншу жирову
сировину, в тому числі олію і саломас покупні, - за фактичною
вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
6.11.5. Допоміжні матеріали (сірчана кислота, вапно,
фільтротканина й інші) відображаються в калькуляції за фактичною
вартістю їх придбання з урахуванням транспортно-заготівельних
витрат.
6.11.6. До статті "Паливо й енергія всіх видів на
технологічні цілі" належать вартість пари, електроенергії й інших
видів енергії, витрачених на розщеплювання жирів і виробництво
гліцерину власного виробництва за фактичною собівартістю, а
одержаних зі сторони - за вартістю придбання.
6.11.7. Усі витрати розщеплювально-гліцеринового цеху з
розщеплювання жирів, визначені без включення до них
загальногосподарських витрат, перераховуються розгорнуто за
статтями з рахунку "Основне виробництво"
розщеплювально-гліцеринового цеху на рахунок "Основне виробництво"
миловарного цеху.
6.11.8. Усі витрати на нейтралізацію і випарювання
гліцеринових вод відносять до витрат розщеплювально-гліцеринового
цеху.
6.11.9. Жирні кислоти й сирий гліцерин, одержані при
розщеплюванні жирів, у міру випуску з виробництва зважують і
здають на склад або в інші цехи для подальшої переробки. Облік
жирних кислот здійснюють за масою в натурі і в перерахунку на
100-відсотковий вміст жирних кислот, а сирий гліцерин - за масою в
натурі і в перерахунку на 88-відсотковий. Якщо жирні кислоти
реалізуються на сторону, то на них складається окрема калькуляція
фактичної собівартості і визначається ціна реалізації.
6.11.10. Облік витрат на виробництво миловарної продукції
здійснюється окремо на мило господарське й туалетне, на мийні
засоби.
6.11.11. Під час виробництва мила господарського вартість
сировини й основних матеріалів відносять за прямою ознакою до
кожного виду мила з урахуванням вмісту жирних кислот у ньому.
6.11.12. При виробництві мила туалетного вартість сировини й
основних матеріалів відносять за прямою ознакою до кожної групи
або за найменуванням туалетного мила.
6.11.13. При виробництві мийних засобів вартість сировини й
основних матеріалів відносять за прямою ознакою до кожного виду в
асортименті. Жири, що піддавалися розщеплюванню, передають на
виробництво мийних засобів за виробничою собівартістю, покупні
жирні кислоти, синтетичні жирні кислоти й інші жири, які не
піддавалися розщеплюванню, - за вартістю придбання з урахуванням
транспортно-заготівельних витрат.
6.11.14. Сировина, яка передається в цех для виробництва мила
і мийних засобів, відображається в калькуляціях таким чином:
натуральні рослинні й тваринні жири (саломас, олія, жир в
соапстоці, сало технічне, технічний жир) та інше - за масою в
жирах (без вологи й вагового відстою) і масою жирних кислот;
синтетичні жирні кислоти - за масою в жирних кислотах,
враховуючи речовини, що не омилюються;
синтетичні мийні засоби - в перерахунку на 100-відсоткові
мийні засоби.
6.11.15. Основні матеріали (содопродукти, барвники та інше)
враховують до собівартості миловарної продукції за вартістю їх
придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
6.11.16. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні,
картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно
до облікової політики цін на тару й діючих нормативних актів.
6.11.17. Покупна сировина, матеріали, паливо, енергія,
таропакувальні матеріали можуть відноситися також до собівартості
виробленої миловарної продукції й гліцерину за відповідними
статтями витрат за середньозваженою ціною придбання.
6.11.18. Витрати на основну й додаткову заробітну плату
виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування
обліковують окремо - на виробництво мила господарського,
туалетного, мийних засобів і гліцерину.
6.11.19. Витрати на утримання і експлуатацію машин та
обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за
встановленими статтями цих витрат цехом окремо та щомісяця
списуються на відповідний рахунок виробництва і види миловарної
продукції. Загальногосподарські витрати враховуються для
підприємства в цілому.
6.11.20. Мило, яке надходить до миловарного цеху на
переробку, приймається за фактичною масою в натурі і в перерахунку
на 100-відсоткові жирні кислоти. Вміст останніх у милі
визначається лабораторним аналізом.
6.11.21. До складу виробленої миловарної продукції звітного
місяця включають кількість і вартість виробленого мила за
вирахуванням кількості і вартості зданого в переварку.
6.11.22. Калькуляційною одиницею є одна тонна продукції
відповідного найменування - мила господарського, туалетного або
мийного засобу. Фактичну собівартість одиниці виробленої продукції
- мила господарського, туалетного й мийних засобів визначають
шляхом ділення витрат за видами або групами продукції (за
калькуляційними статтями) на всю кількість (масу) продукції даного
виду, групи чи найменування, випущеної з виробництва.
6.11.23. На миловарних заводах, які мають дистиляційні
установки, сирий гліцерин передають у подальшу обробку -
дистиляцію, після якої готовою продукцією є дистильований
гліцерин. Вихідною сировиною для виробництва дистильованого
гліцерину є сирий гліцерин. При цьому сирий гліцерин власного
виробництва оцінюється за виробничою собівартістю, а купований -
за вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних
витрат. З вартості сирого гліцерину вираховують вартість гудрону.
6.11.24. Гліцерин дистильований враховують за видами й
сортами, а фактичну масу - в натурі і в перерахунку на
100-відсотковий (крім гліцерину, який вироблено способом
іонообмінного очищення гліцеринових вод).
6.11.25. При дистиляції жирних кислот для реалізації на
сторону визначають їх виробничу собівартість шляхом додавання до
вартості жирних кислот фактичних витрат на дистиляцію й вилучення
вартості гудрону.
6.12. Облік виробництва інших видів продукції
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5
|
