|
Страница 7
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9
охоронець, приймаючи майно на схов, не знав і не повинен був знати
про ці властивості.
С т а т т я 423. Схов майна, визначеного родовими ознаками
Коли на схов здано речі, визначені в договорі лише родовими
ознаками, то при відсутності іншої угоди ці речі переходять у
власність охоронця, і він зобов'язаний повернути стороні, яка
здала їх на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей
того ж роду і якості.
С т а т т я 424. Схов за законом або договором
Правила про договір схову, визначені у статті 413, частині
першій статті 415, статтях 416, 418-422 цього Кодексу, відповідно
застосовуються також до випадків, коли схов здійснюється на
підставі інших договорів або в силу вказівок закону, якщо інше не
встановлено законом або спеціальними правилами про ці договори.
Глава 37.
ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ
С т а т т я 425. Договір довічного утримання
За договором довічного утримання одна сторона, що є
непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач),
передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або
частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати
відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді
житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
С т а т т я 426. Форма і умови договору довічного утримання
Договір довічного утримання повинен бути нотаріально
посвідчений (стаття 47 цього Кодексу).
В договорі довічного утримання повинна бути зазначена оцінка
відчужуваного будинку, що визначається за згодою сторін, а також
види матеріального забезпечення, що надаються набувачем майна
відчужувачеві, та їх грошова оцінка, яка визначається за згодою
сторін.
С т а т т я 427. Забезпечення виконання договору
Відчуження будинку набувачем за життя відчужувача не
допускається.
Випадкова загибель будинку, одержаного набувачем майна від
відчужувача, не звільняє набувача майна від обов'язків, взятих ним
на себе за договором.
С т а т т я 428. Розірвання договору довічного утримання за
вимогою однієї з сторін
Договір довічного утримання може бути розірваний:
за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує
обов'язків, взятих ним на себе за договором;
за вимогою набувача майна, якщо з незалежних від нього
обставин його майновий стан змінився настільки, що він не має
змоги надавати відчужувачеві обумовлене забезпечення.
При розірванні договору з зазначених вище підстав будинок
повинен бути повернутий відчужувачеві. Витрати по утриманню
відчужувача, зроблені набувачем майна до розірвання договору, не
відшкодовуються.
С т а т т я 429. Перехід обов'язків за договором до
спадкоємців
В разі смерті набувача майна обов'язки за договором
переходять до тих спадкоємців, до яких переходить відчужений за
договором довічного утримання будинок. При відсутності у набувача
майна спадкоємців або при відмові їх від договору довічного
утримання будинок, що був відчужений з умовою довічного утримання,
повертається відчужувачеві.
Глава 38.
СУМІСНА ДІЯЛЬНІСТЬ
С т а т т я 430. Договір про сумісну діяльність
За договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються
сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то:
будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного
підприємства або установи (що не передаються в оперативне
управління організації, яка є юридичною особою), будування
водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів,
спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т.
ін.
Громадяни можуть укладати договір про сумісну діяльність лише
для задоволення своїх особистих побутових потреб.
Договори про сумісну діяльність між громадянами і
соціалістичними організаціями не допускаються.
С т а т т я 431. Ведення спільних справ учасників договору
Ведення спільних справ учасників договору про сумісну
діяльність здійснюється за їх загальною згодою.
Якщо учасники договору про сумісну діяльність за згодою між
собою доручили керівництво їх сумісною діяльністю одному з
учасників договору, на нього ж покладається і ведення спільних
справ учасників договору.
Особа, якій доручено ведення спільних справ учасників
договору про сумісну діяльність, діє на підставі довіреності,
підписаної іншими учасниками договору.
С т а т т я 432. Спільне майно учасників договору
Для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу,
учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи
іншим майном або трудовою участю.
Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також
майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності,
є їх спільною власністю.
Учасник договору про сумісну діяльність не вправі
розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших
учасників договору.
С т а т т я 433. Спільні витрати і збитки учасників
договору
Порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну
діяльність, і збитків, що виникли в результаті сумісної
діяльності, визначається договором.
Якщо договором такий порядок не передбачений, спільні витрати
і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників
договору (стаття 432 цього Кодексу), а суми, яких не вистачає,
розподіляються між учасниками договору пропорціонально їх внескам
у спільне майно.
С т а т т я 434. Правила про окремі види сумісної
діяльності
Окремі види сумісної діяльності регулюються відповідно до
цього Кодексу постановами Ради Міністрів Української РСР.
Глава 39.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ПУБЛІЧНОГО ОБІЦЯННЯ
ВИНАГОРОДИ (ОГОЛОШЕННЯ КОНКУРСУ)
С т а т т я 435. Обов'язки організації, що оголосила
конкурс
Публічне обіцяння спеціальної винагороди (премії) за краще
виконання певної роботи (оголошення конкурсу), дане державною,
кооперативною або іншою громадською організацією, зобов'язує цю
організацію сплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана
достойною винагороди відповідно до умов конкурсу.
Оголошення про конкурс повинно містити виклад завдання, строк
його виконання, розмір винагороди, місце подання, порядок і строк
порівнювальної оцінки робіт і може містити інші умови конкурсу.
Конкурс може оголошуватись організаціями, яким це право
надано їх статутами (положеннями) або законодавством Союзу РСР і
Української РСР.
С т а т т я 436. Зміна умов конкурсу
Зміна умов конкурсу допускається лише в межах строку,
встановленого для подання робіт.
Про зміни умов конкурсу повинно бути повідомлено учасникам
конкурсу в тому ж порядку, в якому конкурс був оголошений.
С т а т т я 437. Рішення про виплату винагороди (премії)
Рішення про виплату винагороди (премії) повинно бути винесено
і повідомлено учасникам конкурсу в строк, встановлений оголошенням
про конкурс, і в порядку, визначеному цим оголошенням.
С т а т т я 438. Використання премійованих за конкурсом
творів науки, літератури, мистецтва
Якщо конкурс оголошений на твори літератури, науки або
мистецтва, організація набуває право використати премійовані твори
передбаченим в оголошенні про конкурс способом. Автори цих творів
зберігають право на одержання винагороди за використання твору
(стаття 475 цього Кодексу), якщо інше не встановлено оголошенням
про конкурс.
С т а т т я 439. Повернення учасникам конкурсу
представлених робіт
Організація, що оголосила конкурс, зобов'язана повернути
роботи, не удостоєні винагороди (премії), учасникам конкурсу, якщо
інше не передбачено оголошенням про конкурс.
Глава 40.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ
С т а т т я 440. Загальні підстави відповідальності за
заподіяння шкоди
Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода,
заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка
заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків,
передбачених законодавством Союзу РСР.
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування,
якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню
лише у випадках, передбачених законом.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 2444-11 від 27.06.86)
С т а т т я 440-1. Відшкодування моральної (немайнової)
шкоди
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або
організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права,
відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе,
що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода
відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за
рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті
позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду,
фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших
негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів
заробітної плати.
(Кодекс доповнено статтею згідно з Законом N 3188-12 від 6.05.93)
С т а т т я 441. Відповідальність організації за шкоду,
заподіяну з вини її працівників
Організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її
працівників під час виконання ними своїх трудових (службових)
обов'язків.
С т а т т я 442. Відповідальність за шкоду, заподіяну
незаконними діями державних і громадських
організацій, а також службових осіб
Шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і
громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними
службових обов'язків у галузі адміністративного управління,
відшкодовується на загальних підставах (статті 440 і 441 цього
Кодексу), якщо інше не передбачено законом. За шкоду, заподіяну
такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку,
встановленому законом.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 443. Відповідальність за шкоду, заподіяну
незаконними діями органів дізнання,
попереднього слідства, прокуратури і
суду
Шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконного
засудження, незаконного притягнення до кримінальної
відповідальності, незаконного застосування взяття під варту як
запобіжного заходу, незаконного накладення адміністративного
стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується
державою в повному обсязі незалежно від вини службових осіб
органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в
порядку, встановленому законом.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 444. Шкода, заподіяна в стані необхідної
оборони
Не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна в стані необхідної
оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі.
С т а т т я 445. Відповідальність за шкоду, заподіяну у
стані крайньої необхідності
Шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності, повинна бути
відшкодована особою, яка її заподіяла.
Враховуючи обставини, при яких була заподіяна така шкода, суд
може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, в
інтересах якої діяла особа, яка заподіяла шкоду, або звільнити від
відшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так і
того, хто заподіяв шкоду.
С т а т т я 446. Відповідальність за шкоду, заподіяну
неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти
років
За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти
років, відповідають його батьки (усиновителі) або опікун, якщо не
доведуть, що шкода сталася не з їх вини.
Якщо неповнолітній, який не досяг п'ятнадцяти років, заподіє
шкоду в той час, коли він перебував під наглядом учбового,
виховального або лікувального закладу, вони несуть майнову
відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла не з
їх вини.
С т а т т я 447. Відповідальність за шкоду, заподіяну
неповнолітнім віком від п'ятнадцяти до
вісімнадцяти років
Неповнолітній віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років
відповідає за заподіяну ним шкоду на загальних підставах (статті
440, 445, 450 цього Кодексу).
У випадках, коли у неповнолітнього віком від п'ятнадцяти до
вісімнадцяти років немає майна або заробітку, достатнього для
відшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині
повинна бути відшкодована його батьками (усиновителями) або
піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх
вини. Цей їх обов'язок припиняється по досягненні тим, хто
заподіяв шкоду, повноліття, а також в разі, коли у нього до
досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для
відшкодування шкоди.
С т а т т я 448. Відповідальність за шкоду, заподіяну
громадянином, визнаним недієздатним
За шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатним
(стаття 16 цього Кодексу), відповідає його опікун або організація,
які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що
шкода виникла не з їх вини.
С т а т т я 449. Відповідальність за шкоду, заподіяну
громадянином, нездатним розуміти значення
своїх дій
Дієздатний громадянин, що заподіяв шкоду в такому стані, коли
він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, не
відповідає за заподіяну ним шкоду. Проте він не звільняється від
відповідальності, якщо сам приведе себе в такий стан вживанням
алкоголю чи наркотиків або іншим способом.
С т а т т я 450. Відповідальність за шкоду, заподіяну
джерелом підвищеної небезпеки
Організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з
підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації,
промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.),
зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної
небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок
непереборної сили або умислу потерпілого.
С т а т т я 451. Відповідальність за шкоду, спільно
заподіяну кількома особами
Особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну
відповідальність перед потерпілим.
С т а т т я 452. Право регресу до винної особи
Особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має
право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі
виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено
законом.
Батьки (усиновителі), опікун або піклувальник, а також
організації, зазначені в статтях 446 і 448 цього Кодексу, які
відшкодували шкоду, заподіяну неповнолітнім або особою, визнаною
недієздатною, не мають права регресу до цих осіб.
С т а т т я 453. Способи відшкодування шкоди
Присуджуючи відшкодування шкоди, суд, арбітраж або
третейський суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу,
відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того
ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) або
повністю відшкодувати заподіяні збитки.
С т а т т я 454. Врахування вини потерпілого і майнового
стану особи, яка заподіяла шкоду
Якщо груба необережність самого потерпілого сприяла
виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини
потерпілого (а при вині заподіювача шкоди - і залежно від ступеня
його вини) розмір відшкодування, якщо інше не передбачено законом
Союзу РСР, повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкоди
повинно бути відмовлено.
Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної
громадянином, залежно від його майнового стану.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 1736-08 від 5.06.73)
С т а т т я 455. Відшкодування шкоди в разі ушкодження
здоров'я
В разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я
організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані
відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати
або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати,
викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування,
сторонній догляд тощо).
С т а т т я 456. Відповідальність за ушкодження здоров'я і
смерть громадянина, пов'язаних з
виконанням ним трудових обов'язків
У разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження
здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків,
організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані
відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток,
а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які
перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в
установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи,
одержувані працівником, не враховуються.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають
непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або
мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а
також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного
віку, а учням - вісімнадцятирічного віку;
2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам,
старшим шістдесяти років, - довічно;
3) інвалідам - на строк інвалідності;
4) одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку
і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми,
братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми
років, - до досягнення ними восьмирічного віку.
Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я
громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків,
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)
С т а т т я 457. Відповідальність за ушкодження здоров'я і
смерть громадянина, за якого той, хто
заподіяв шкоду, не зобов'язаний сплачувати
страхові внески
Якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно
організацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати за
потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця
організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду
за правилами статей 440, 441, 450 цього Кодексу у частині, що
перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після
ушкодження його здоров'я і фактично одержуваної ним пенсії.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають
особи, зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу, на
строки, зазначені у частині третій тієї ж статті.
С т а т т я 458. ( Стаття 458 виключена на підставі Закону
N 3128-12 від 22.04.93 )
Відшкодування шкоди, зв'язаної з ушкодженням
здоров'я громадянина, якому не призначені
допомога або пенсія
Якщо громадянинові, який підлягає державному соціальному
страхуванню, не призначені допомога або пенсія в зв'язку з
заподіяним йому каліцтвом або іншим ушкодженням його здоров'я, то
організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду,
зобов'язані відшкодувати понесену ним шкоду у повному обсязі
(стаття 455 цього Кодексу).
С т а т т я 459. Відшкодування витрат на поховання
В разі смерті потерпілого витрати на поховання
відшкодовуються особі, яка понесла ці витрати, організацією або
громадянином, відповідальними за шкоду, пов'язану з смертю
потерпілого.
С т а т т я 459-1. Відшкодування витрат на стаціонарне
лікування потерпілого від злочину
Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне
лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку
завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в
стані сильного душевного хвилювання, що раптом виникло внаслідок
протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого,
підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі
фактичних витрат.
У разі заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми,
зазначеними у статтях 446 і 447 цього Кодексу, витрати на його
стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за законом
несуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність.
Стягнені кошти зараховуються залежно від джерела фінансування
закладу охорони здоров'я, який поніс витрати, до відповідного
бюджету (державного, Республіки Крим, місцевого чи регіонального
самоврядування) або на користь юридичної особи, якій належить
відомчий заклад охорони здоров"я.
Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони
здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а також
зарахування стягнених коштів до відповідного бюджету та їх
цільового використання визначається Кабінетом Міністрів України.
(Кодекс доповнений статтею згідно з Законом N 3132-12 від
22.04.93)
С т а т т я 460. Регресні вимоги
Організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду,
зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального
страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги
або пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях 456 і 457
цього Кодексу.
У випадках зменшення розміру відшкодування шкоди (стаття 454
цього Кодексу) відповідно зменшується і розмір відшкодування за
регресною вимогою.
( Стаття 460 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3128-12
від 22.04.93, N 372/95-ВР від 06.10.95 )
С т а т т я 461. Відповідальність за ушкодження здоров'я і
смерть громадянина, який не підлягає
соціальному страхуванню
В разі ушкодження здоров'я громадянина, який не підлягає
державному соціальному страхуванню, організація або громадянин,
відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані відшкодувати
потерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я, а
також шкоду, викликану втратою або зменшенням його працездатності,
в розмірі, обчислюваному стосовно до заробітної плати (заробітку)
відповідної категорії робітників і службовців, якщо інше не
передбачено законом.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди, що
обчислюється у встановленому вище порядку, мають громадяни,
зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу на строки,
зазначені у частині третій тієї ж статті.
(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)
С т а т т я 462. Відшкодування шкоди при ушкодженні
здоров'я неповнолітнього
В разі ушкодження здоров'я неповнолітнього, який не досяг
п'ятнадцяти років (учні вісімнадцяти років) і не має заробітку на
час заподіяння шкоди, організація або громадянин, відповідальні за
шкоду, зобов'язані відшкодувати необхідні витрати, пов'язані з
ушкодженням здоров'я потерпілого (лікування, протезування,
сторонній догляд тощо).
По досягненні потерпілим п'ятнадцяти років (учнями -
вісімнадцяти років) організація або громадянин, відповідальні за
шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому також шкоду, зв'язану
з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру
середньої заробітної плати (заробітку) некваліфікованого робітника
в даній місцевості.
Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітній, який не
досяг п'ятнадцяти років, мав заробіток, то шкода повинна бути
відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче
ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) некваліфікованого
працівника в даній місцевості.
Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної
потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення
відшкодування за шкоду, пов'язану з зменшенням його працездатності
внаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру винагороди
працівника його кваліфікації.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 463. Зміна розміру відшкодування за вимогою
потерпілого в разі зміни стану його
працездатності
Потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі в
будь-який час зажадати від організації або громадянина,
відповідальних за заподіяне йому каліцтво або інше ушкодження його
здоров'я, відповідного збільшення відшкодування, якщо його
працездатність в дальшому зменшилась в зв'язку з заподіяним
ушкодженням здоров'я порівняно з тією, яка залишилась у нього на
момент вирішення питання про відшкодування шкоди, або коли
зменшився розмір пенсії, що він одержує в порядку державного
соціального страхування.
С т а т т я 464. Зміна розміру відшкодування на вимогу
осіб, що заподіяли шкоду
Організація або громадянин, які відшкодовують шкоду,
пов'язану з зменшенням працездатності потерпілого внаслідок
заподіяння йому каліцтва або іншого ушкодження його здоров'я,
вправі в будь-який час зажадати відповідного зменшення розміру
відшкодування, що сплачується ними, якщо працездатність
потерпілого збільшилась в порівнянні з тією, яка у нього
залишалась на момент вирішення питання про відшкодування йому
шкоди, або коли розмір пенсії, одержуваної ним в порядку
державного соціального страхування, збільшиться.
С т а т т я 465. Строки виплати відшкодування
Відшкодування за шкоду, пов'язану з зменшенням працездатності
потерпілого, а також за шкоду, пов'язану з смертю, провадиться
щомісячними платежами.
С т а т т я 466. Відшкодування шкоди в разі припинення
юридичної особи, зобов'язаної до
відшкодування
В разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних
платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв'язку з
заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням
смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.
При ліквідації юридичної особи без правонаступника належні
потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456
цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами
державного страхування і внесені його органам для виплати їх у
розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про
відшкодування шкоди.
В разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодування
шкоди, заподіяної ликвідованою юридичною особою, зв'язані з
ушкодженням здоров'я чи смертю громадянина, пред'являються до
вищестоящої організації або до організації, зазначеної в рішенні
про ліквідацію юридичної особи.
Вимога про збільшення або зменшення розміру одержуваного
потерпілим відшкодування шкоди на підставах, передбачених у
статтях 463 і 464 цього Кодексу, пред'являється до правонаступника
або відповідно до організацій, зазначених у частині третій цієї
статті, або відповідно правонаступником юридичної особи чи
організаціями, зазначеними в частині третій цієї статті, які
провадять відшкодування за заподіяну шкоду.
Глава 41.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК РЯТУВАННЯ
СОЦІАЛІСТИЧНОГО МАЙНА
С т а т т я 467. Відшкодування шкоди, зазнаної при
рятуванні соціалістичного майна
Шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні соціалістичного
майна від небезпеки, що йому загрожувала, повинна бути
відшкодована тією організацією, майно якої рятував потерпілий.
С т а т т я 468. Порядок відшкодування шкоди, зазнаної
при рятуванні соціалістичного майна
Відшкодування шкоди, зазнаної громадянином при рятуванні
соціалістичного майна, провадиться у безспірних випадках за
рішенням керівного органу організації, майно якої рятував
потерпілий, а при наявності спору - за рішенням суду.
До відшкодування цієї шкоди застосовуються відповідно правила
частини четвертої статті 78, частини першої статті 440, статей
451, 453, 455, частин другої і третьої статті 456, статей 457,
461-466 цього Кодексу.
(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)
Глава 42.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ПРИДБАННЯ
АБО ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА ЗА РАХУНОК КОШТІВ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ
ДОСТАТНІХ ПІДСТАВ
С т а т т я 469. Зобов'язання повернути безпідставно
придбане або безпідставно збережене майно
Особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без
достатньої підстави, встановленої законом або договором,
зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.
Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано
майно, згодом відпала.
В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в
натурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається на
момент придбання.
Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також
повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна
була мати з цього майна з того часу, коли вона дізналася або
повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. З
свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею
необхідних витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язана
повернути доходи.
Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунок
іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або
договором.
С т а т т я 470. Стягнення безпідставно придбаного майна в
доход держави
Майно, придбане за рахунок іншої особи не за угодою, а
внаслідок інших дій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить
інтересам соціалістичної держави і суспільства, якщо воно не
підлягає конфіскації, стягується в доход держави.
Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також
повернути або відшкодувати всі доходи, що вона мала або повинна
була мати з безпідставно придбаного майна.
С т а т т я 471. Майно, що не підлягає витребуванню
Не підлягає витребуванню як безпідставно придбане:
1) майно, передане на виконання зобов'язання до настання
строку виконання;
2) майно, передане на виконання зобов'язання по закінченні
строку позовної давності у випадках, коли таке виконання
допускається статтею 82 цього Кодексу;
3) сплачена зайво або на підставі, що згодом відпала,
авторська винагорода або винагорода за відкриття, винахід,
раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок, якщо виплата
проведена організацією добровільно при відсутності рахункової
помилки з її боку і недобросовісності з боку одержувача.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
Р О З Д І Л IV.
АВТОРСЬКЕ ПРАВО
Стаття 472. Законодавство України про авторське право і
суміжні права
Законодавством України охороняються особисті (немайнові) і
майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із
створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва
(авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та
організацій мовлення (суміжні права).
Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і
використанням об'єктів авторського права і суміжних прав,
регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права"
та іншими законодавчими актами України. ( В редакції Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
С т а т т я 473. ( Стаття 473 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Твори, випущені в світ
Твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо він
виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по
радіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом повідомлений
невизначеному колу осіб.
Не вважається випуском твору в світ (опублікуванням)
інформація про твір з викладенням його змісту, а у випадках,
передбачених постановами Ради Міністрів Української РСР, також
розмноження твору на правах рукопису.
С т а т т я 474. ( Стаття 474 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право на твори, випущені в світ
на території СРСР і за кордоном
Авторське право на твір, уперше випущений в світ на території
СРСР або не випущений в світ, але такий, що знаходиться на
території СРСР у будь-якій об'єктивній формі, визнається за
автором і його спадкоємцями незалежно від їх громадянства, а також
за іншими правонаступниками автора.
Авторське право визнається також за громадянами Української
РСР і інших союзних республік, твори яких уперше випущено в світ
або знаходиться в будь-якій об'єктивній формі на території
іноземної держави, а так само за їх правонаступниками.
За іншими особами авторське право на твір, уперше випущений в
світ або такий, що знаходиться в будь-якій об'єктивній формі на
території іноземної держави, визнається відповідно до міжнародних
договорів СРСР. У цих випадках факт випуску твору в світ на
території іноземної держави визначається згідно з положеннями
відповідного міжнародного договору.
За іноземними правонаступниками авторів - громадян
Української РСР і інших союзних республік авторське право
визнається на території Української РСР у випадках передачі їм
цього права в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 475. ( Стаття 475 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Права автора
Авторові належить право:
1) на опублікування, відтворення і розповсюдження свого твору
всіма дозволеними законом способами під своїм ім'ям, під умовним
ім'ям (псевдонім) або без позначення імені (анонімно);
2) на недоторканність твору;
3) на одержання винагороди за використання твору іншими
особами, крім випадків, зазначених у законі.
Ставки авторської винагороди встановлюються Радою Міністрів
Української РСР, крім випадків, коли вони встановлюються
законодавством Союзу РСР.
При відсутності затверджених ставок авторської винагороди
розмір винагороди авторові за використання його твору визначається
за угодою сторін.
Порядок передачі автором - громадянином Української РСР або
іншої союзної республіки права на використання його твору на
території іноземної держави встановлюється законодавством Союзу
РСР.
С т а т т я 476. ( Стаття 476 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Охорона недоторканності творів і імені
автора при його житті
При виданні, публічному виконанні або іншому використанні
твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни як в
самий твір, так і в його назву і позначення імені автора.
Забороняється також без згоди автора супроводжувати твір при
його виданні ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментаріями
і будь-якими поясненнями.
Згода автора, дана при укладенні авторського договору, не
може бути відкликана в односторонньому порядку.
( Стаття 476 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 477. ( Стаття 477 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Охорона авторських прав на твори, випущені
під псевдонімом або анонімно
Майнові та особисті права автора твору, випущеного під
псевдонімом або анонімно, поки автор не доведе до загального
відома своє дійсне ім'я, охороняються організацією, на яку
покладено охорону прав авторів.
С т а т т я 478. ( Стаття 478 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Охорона недоторканності твору після смерті
автора
Автор вправі в тому ж порядку, в якому призначається
виконавець заповіту (стаття 546 цього Кодексу), вказати особу, на
яку він покладає охорону недоторканності свого твору після своєї
смерті. Ця особа здійснює свої права довічно.
При відсутності таких вказівок охорона недоторканності твору
після смерті автора здійснюється його спадкоємцями, а також
організаціями, на які покладено охорону авторських прав. Ці
організації здійснюють охорону недоторканності творів також, якщо
спадкоємців немає або їх авторське право припинилось (статті 494 і
495 цього Кодексу).
С т а т т я 479. ( Стаття 479 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Співавторство
Авторське право на твір, створений спільною працею двох або
більше осіб (колективний твір), належить співавторам спільно
незалежно від того, становить такий твір одно нерозривне ціле чи
складається з частин, кожна з яких має також і самостійне
значення.
Кожний з співавторів зберігає своє авторське право на
створену ним частину колективного твору, яка має самостійне
значення.
Частина колективного твору також визнається такою, що має
самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від
інших частин цього твору.
Відносини між співавторами можуть бути визначені їх угодою.
При відсутності такої угоди авторське право на колективний твір
здійснюється всіма співавторами спільно, а винагорода
розподіляється між ними в порядку, передбаченому законодавством
Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
С т а т т я 480. ( Стаття 480 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право юридичних осіб
За юридичними особами авторське право визнається у випадках і
межах, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
С т а т т я 481. ( Стаття 481 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право на твір, створений в
порядку виконання службового завдання
Авторові твору, створеного в порядку виконання службового
завдання в науковій або іншій організації, належить авторське
право на цей твір.
Порядок використання організацією такого твору і випадки
виплати винагороди авторові встановлюються законодавством Союзу
РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
С т а т т я 482. ( Стаття 482 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право організації на періодичні
і інші видання
Організаціям, що випускають у світ самостійно або через
будь-яке видавництво наукові збірники, енциклопедичні словники,
журнали або інші періодичні видання, належить авторське право на
ці видання в цілому.
Авторам творів, включених у такі видання, належить авторське
право на їх твори.
С т а т т я 483. ( Стаття 483 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право на кінофільми, радіо- і
телевізійні передачі
Авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належить
підприємству, яке здійснило його зйомку.
Авторське право на любительський кінофільм належить його
авторові (або співавторам).
Авторові сценарія, композиторові, режисеру-постановникові,
головному операторові, художнику-постановникові і авторам інших
творів, які увійшли складовою частиною в кінофільм або в
телевізійний фільм, належить авторське право кожному на свій твір.
Авторське право на радіо- і телевізійні передачі належить
радіотелевізійним організаціям, що передають їх, а на твори,
включені в ці передачі, - їх авторам.
С т а т т я 484. ( Стаття 484 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторське право укладачів збірників
Авторське право на збірники творів, що не є об'єктом чийогось
авторського права, як-то закони, судові рішення, інші офіціальні
документи, твори народної творчості, автори яких невідомі,
стародавні акти і пам'ятки, а також інші твори, що не охороняються
авторським правом, належить укладачам збірників, якщо вони піддали
включений до збірника матеріал самостійній обробці або
систематизації.
Таке ж право належить громадянам, які самостійно обробили
окремі твори того ж роду.
Визнання авторських прав у зазначених вище випадках не
перешкоджає іншим громадянам видавати ці твори в самостійній
обробці або систематизації.
Укладач збірника, який обробив або систематизував включені у
збірник твори, що є об'єктом чийогось авторського права,
користується авторським правом на збірник при умові додержання
прав авторів цих творів.
С т а т т я 485. ( Стаття 485 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору автора іншими особами
Використання твору автора (в тому числі переклад на іншу
мову) іншими особами допускається не інакше, як на підставі
договору з автором або його правонаступниками, крім випадків,
зазначених у законі.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 486. ( Стаття 486 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Переклад твору на іншу мову
Переклад твору на іншу мову з метою випуску в світ
допускається не інакше, як за згодою автора або його
правонаступників.
Компетентні органи СРСР можуть у порядку, встановлюваному
законодавством Союзу РСР, дозволити переклад твору на іншу мову і
випуск цього перекладу в світ з додержанням у відповідних випадках
умов міжнародних договорів СРСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 487. ( Стаття 487 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторське право перекладача
Перекладачеві належить авторське право на виконаний ним
переклад.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 488. ( Стаття 488 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Право автора на винагороду за
використання його твору в перекладі на
іншу мову
Автор оригіналу має право на винагороду за використання твору
в перекладі на іншу мову, крім випадків, зазначених у законі.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 489. ( Стаття 489 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору без згоди автора і без
сплати авторської винагороди
Допускається без згоди автора і без сплати авторської
винагороди, але з обов'язковим зазначенням прізвища автора, твір
якого використано, і джерела запозичення:
1) використання чужого виданого твору для створення нового,
творчо самостійного твору, крім переробки розповідного твору в
драматичний або в сценарій і навпаки, а також переробки
драматичного твору в сценарій і навпаки;
2) відтворення в наукових і критичних працях, учбових і
політико-освітніх виданнях окремих виданих творів науки,
літератури і мистецтва та уривків з них; при цьому відтворення у
вигляді цитат допускається у межах, обумовлених метою видання, а
відтворення в іншому вигляді, в тому числі в збірниках,
допускається в обсязі, що не перевищує в цілому одного авторського
аркуша з творів одного автора;
3) інформація в періодичній пресі, кіно, по радіо і
телебаченню про випущені в світ твори літератури, науки і
мистецтва, в тому числі у вигляді анотацій, рефератів, оглядів і в
інших документально-інформаційних формах;
4) відтворення в кіно, по радіо і телебаченню публічно
виголошених промов, доповідей, а також випущених у світ творів
літератури, науки і мистецтва. Відтворенням вважається також
транслювання по радіо і телебаченню творів, що публічно
виконуються, безпосередньо з місць їх виконання;
5) відтворення в газетах публічно виголошених промов,
доповідей, а також випущених у світ творів літератури, науки і
мистецтва в оригіналі і перекладі;
6) відтворення будь-яким способом, крім механічно-контактного
копіювання, творів образотворчого мистецтва, які знаходяться у
місцях, відкритих для вільного відвідування, за винятком виставок
і музеїв;
7) репродукування друкованих творів у наукових, навчальних та
освітніх цілях без одержання прибутків;
8) видання рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих випущених у
світ творів.
( Із змінами, внесеними Указами ПВР N 3050-08 від 13.09.74,
N 1515-09 від 6.12.76)
С т а т т я 490. ( Стаття 490 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору без згоди автора з
виплатою авторської винагороди
Допускається без згоди автора, але з зазначенням його
прізвища і з виплатою авторської винагороди:
1) публічне виконання випущених у світ творів; проте, якщо
плата з відвідувачів не береться, автор має право на винагороду
лише у випадках, встановлених Радою Міністрів Української РСР;
2) запис з метою публічного відтворення або розповсюдження
випущених у світ творів на плівку, пластинку, магнітну стрічку або
інший пристрій, за винятком використання творів у кіно, по радіо
або телебаченню (пункт 4 статті 489 цього Кодексу);
3) використання композитором виданих літературних творів для
створення музичних творів з текстом. В цих випадках винагорода
сплачується організацією, що використовує такий твір;
4) використання випущених у світ творів образотворчого
мистецтва, а також фотографічних творів у промислових виробах; у
цих випадках зазначення прізвища автора не обов'язкове.
( Стаття 490 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9
|
