|
Страница 3
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9 |
Стр. 10
Пільговий порядок може включати повне або часткове звільнення
від митних зборів і податків, встановлення єдиних ставок митних
зборів і податків, а також незастосування заходів економічної
політики.
Призначення товарів встановлюється виходячи з їхнього
характеру і кількості, частоти переміщення товарів, з урахуванням
всіх обставин поїздки фізичної особи і при відсутності підстав
вважати, що товари переміщуються через митний кордон не з метою
особистого користування або споживання фізичною особою або членами
її родини.
РОЗДIЛ III
МИТНI ПЛАТЕЖI
Глава 19
Основні положення
Стаття 103
Митні платежі
При переміщенні через митний кордон держави й в інших
випадках, передбачених цими Основами і національним
законодавством, сплачуються такі митні платежі:
1) мито;
2) податок на додану вартість;
3) акцизи;
4) збори за видачу ліцензій митними органами і поновлення дії
ліцензій;
5) збори за видачу кваліфікаційного атестата фахівця з
митного оформлення і поновлення дії атестата;
6) митні збори за митне оформлення;
7) митні збори за збереження товарів;
8) митні збори за митний супровід товарів;
9) плата за інформування і консультування;
10) плата за ухвалення попереднього рішення;
11) плата за участь у митних аукціонах;
12) інші митні платежі.
Стаття 104
Мито і податки
Застосування мита і податку на додану вартість, акцизів і
інших податків, стягнення яких покладено на митні органи, до
товарів, що ввозяться на митну територію держави і вивозяться з
цієї території, здійснюється відповідно до цих Основ і
національного законодавства.
Глава 20
Нарахування і сплата митних платежів
Стаття 105
Основа для нарахування мита, податку на додану
вартість, акцизів
Основою для нарахування мита й акцизів є митна вартість
товарів і транспортних засобів, обумовлена відповідно до цих Основ
і національного законодавства.
Основою для нарахування податку на додану вартість є митна
вартість товарів, до якої додається мито, а щодо підакцизних
товарів також і сума акцизу.
Стаття 106
Платники митних платежів
Митні платежі сплачуються безпосередньо декларантом або іншою
особою відповідно до цих Основ і національного законодавства.
Будь-яка зацікавлена особа вправі сплатити митні платежі,
якщо інше не передбачено цими Основами і національним
законодавством.
Стаття 107
Терміни і порядок сплати митних платежів
Терміни і порядок сплати митних платежів, включаючи порядок
надання відстрочки і розстрочки їхньої сплати визначаються
національним законодавством.
Стаття 108
Забезпечення сплати митних платежів
Сплата митних платежів може забезпечуватися заставою товарів
і транспортних засобів, гарантією третьої особи або внесенням на
депозит митного органу належних сум.
Оформлення застави і звернення стягнення на предмет застави
здійснюється відповідно до національного законодавства.
В якості забезпечення сплати митних платежів може
використовуватися гарантія банку або іншої кредитної установи
відповідно до національного законодавства.
На депозит митного органу вноситься сума митних платежів, що
підлягала б сплаті, якби товари були випущені для вільного обігу,
або відповідно до митного режиму експорту.
Стаття 109
Звільнення від мита
Від мита звільняються:
а) транспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення
пасажирів і товарів, а також предмети матеріально-технічного
постачання і спорядження, паливо, продовольство й інше майно,
необхідне для їх нормальної експлуатації на час подорожі, у
пунктах проміжної зупинки або придбане за кордоном у зв'язку з
ліквідацією наслідків аварій (поломки) цих транспортних засобів;
б) предмети матеріально-технічного постачання і спорядження,
паливо, продовольство й інше майно, що вивозиться за межі митної
території держави для забезпечення діяльності вітчизняних і
орендованих (зафрахтованих) вітчизняними особами суден, що ведуть
морський промисел, а також продукція їхнього промислу, ввезена на
митну територію держави;
в) товари, що ввозяться на митну територію держави або
вивозяться з цієї території для офіційного або особистого
користування представниками іноземних держав, фізичними особами,
що мають право на безмитне ввезення таких предметів на підставі
міжнародних угод держави або національного законодавства;
г) національна валюта, іноземна валюта (крім тої, що
використовується у нумізматичних цілях), а також цінні папери
відповідно до національного законодавства;
д) товари, що підлягають поверненню у власність держави
відповідно до національного законодавства;
е) товари, що ввозяться на митну територію держави і
вивозяться з цієї території: як гуманітарна допомога; з метою
ліквідації наслідків аварій і катастроф, стихійних лих; навчальні
посібники для безкоштовних навчальних, дошкільних і лікувальних
установ;
ж) товари, що ввозяться на митну територію держави і (або),
що вивозяться з цієї території в якості безоплатної допомоги і
(або) на благодійні цілі по лінії держав, урядів, міжнародних
організацій, включаючи надання технічного сприяння;
з) товари і транспортні засоби в інших випадках, обумовлених
національним законодавством.
РОЗДIЛ IV
МИТНА ВАРТIСТЬ ТОВАРУ. КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ
Глава 21
Основні положення
Стаття 110
Система визначення митної вартості товару
Система визначення митної вартості (митної оцінки) товарів
поширюється на товари, ввезені на митну територію держави.
Порядок застосування системи митної оцінки товарів, ввезених
на митну територію держави, встановлюється національним
законодавством на підставі положень цих Основ.
У виняткових випадках з метою захисту економічних інтересів
держави відповідно до національного законодавства може
встановлюватися мінімально припустимий рівень митної вартості у
відношенні окремих товарів, що переміщуються через митний кордон.
Порядок визначення митної вартості товарів, що вивозяться з
митної території держави, встановлюється національним
законодавством.
Стаття 111
Заява митної вартості товарів
Митна вартість товарів заявляється (декларується) декларантом
митному органу при переміщенні товару через митний кордон держави.
Порядок і умови заяви митної вартості ввезених товарів, а
також форма декларації встановлюються митними органами відповідно
до національного законодавства.
Митна вартість товару визначається декларантом згідно з
методами визначення митної вартості, встановленими цими Основами.
Контроль за правильністю визначення митної вартості товару
здійснюється митним органом, що робить митне оформлення товару.
Стаття 112
Дотримання конфіденційності інформації
Iнформація, що представляється декларантом при заяві митної
вартості товару, визначена в якості складової комерційної таємниці
або така, що є конфіденційною, може використовуватися митним
органом винятково в митних цілях і не може передаватися третім
особам, включаючи інші державні органи, без спеціального дозволу
декларанта, за винятком випадків, передбачених національним
законодавством.
За розголошення інформації, що складає комерційну таємницю
або є конфіденційною, митний орган і його посадові особи несуть
відповідальність відповідно до національного законодавства.
Стаття 113
Права й обов'язки декларанта
Митна вартість товару, що заявляється декларантом, і надані
ним відомості, що відносяться до її визначення, повинні
ґрунтуватися на достовірній, кількісно обумовленій і документально
підтвердженій інформації.
При необхідності підтвердження заявленої декларантом митної
вартості товару декларант зобов'язаний на вимогу митного органу
надати останньому потрібні для цього відомості. При виникненні в
митного органу сумнівів у вірогідності відомостей, наданих
декларантом для визначення митної вартості товару, декларант має
право довести таку вірогідність.
У випадку ненадання доказів, що підтверджують вірогідність
використаних декларантом даних, митний орган вправі прийняти
рішення про неможливість використання обраного декларантом методу
митної оцінки.
При виникненні необхідності в уточненні заявленої декларантом
митної вартості товару декларант вправі звернутися у митний орган
із проханням надати йому товар, що декларується, у користування
під заставу майна або іншу гарантію відповідно до національного
законодавства або сплатити митні платежі відповідно до митної
оцінки товару, здійсненою митним органом.
Додаткові витрати, що виникли в декларанта у зв'язку з
уточненням заявленої ним митної вартості товару або наданням
митному органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому
збільшення терміну митного оформлення товару, обумовлене
проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом
для одержання фактичної відстрочки оплати товару митом.
Стаття 114
Права й обов'язки митного органу
Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної
оцінки товару, вправі приймати рішення про правильність заявленої
декларантом митної вартості товару з обліком положень статті 111
цих Основ.
При відсутності даних, що підтверджують правильність
визначення заявленої декларантом митної вартості товару, або при
наявності підстав думати, що надані декларантом відомості не є
достовірними і (або) достатніми, митний орган може самостійно
визначити митну вартість товару, що декларується, послідовно
застосовуючи методи визначення митної вартості товару, встановлені
цими Основами, на підставі наявних у нього відомостей (у тому
числі цінової інформації з ідентичними або однорідними товарами) з
корегуванням, що здійснюється відповідно до цих Основ.
Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у
тримісячний термін надати декларантові письмове роз'яснення
причин, з яких заявлена декларантом митна вартість товару не може
бути прийнята митним органом як основа для нарахування мита.
При незгоді декларанта з рішенням митного органу у відношенні
визначення митної вартості товару це рішення може бути оскаржене в
порядку, обумовленому національним законодавством.
Глава 22
Методи визначення митної вартості товару і
порядок їхнього застосування
Стаття 115
Методи визначення митної вартості товару
1. Визначення митної вартості товарів, ввезених на митну
територію держави, провадиться шляхом застосування таких методів:
за ціною угоди з ввезеними товарами;
за ціною угоди з ідентичними товарами;
за ціною угоди з однорідними товарами;
на основі вирахування вартості;
на основі додавання вартості;
резервного методу.
2. Основним методом визначення митної вартості товару є метод
за ціною угоди із ввезеними товарами.
У тому випадку, якщо основний метод не може бути
використаний, застосовується послідовно кожний з перерахованих у
пункті 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод
застосовується, якщо митна вартість товару не може бути визначена
шляхом використання попереднього методу.
Методи вирахування і додавання вартості можуть
застосовуватися у будь-якій послідовності.
Стаття 116
Метод за ціною угоди із ввезеними товарами
1. Митною вартістю ввезеного товару є ціна угоди, фактично
сплачена або що підлягає сплаті за ввезений товар на момент
перетинання ним митного кордону (до порту або іншого місця
ввезення).
При визначенні митної вартості товару в ціну угоди
включаються такі компоненти, якщо вони не були раніше в неї
включені:
а) витрати по доставці товару до аеропорту, порту або іншого
місця ввезення товару на митну територію держави:
вартість транспортування;
витрати по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню і
перевалці товарів;
страхова сума;
б) витрати, яких зазнав покупець:
комісійні і брокерські винагороди, за винятком комісійних по
закупівлі товару;
вартість контейнерів і (або) іншої багатооборотної тари, якщо
відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як єдине
ціле з оцінюваними товарами;
вартість упакування, включаючи вартість пакувальних
матеріалів і робіт з упакування;
в) відповідна частина вартості наступних товарів і послуг,
які прямо або побічно були надані покупцем безкоштовно або за
зниженою ціною для використання в зв'язку з виробництвом або
продажем на вивезення оцінюваних товарів:
сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів і інших
комплектуючих виробів, що є складовою оцінюваних товарів;
інструментів, штампів, форм і інших подібних предметів,
використаних при виробництві оцінюваних товарів;
матеріалів, витрачених при виробництві оцінюваних товарів
(мастильних матеріалів, палива й інших);
інженерної проробки, дослідно-конструкторської роботи,
дизайну, художнього оформлення, ескізів і креслень, виконаних поза
митною територією держави і безпосередньо необхідних для
виробництва оцінюваних товарів;
г) ліцензійні й інші платежі за використання об'єктів
інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо або побічно
здійснити як умову продажу оцінюваних товарів;
д) відповідна частина прямого або непрямого прибутку продавця
від будь-яких наступних перепродажів, передачі або використання
оцінюваних товарів на території держави ввезення товарів.
2. Зазначений метод не може бути використаний для визначення
митної вартості товару, якщо:
а) існують обмеження щодо прав покупця на оцінюваний товар,
за винятком:
обмежень, встановлених національним законодавством;
обмежень географічного регіону, у якому товари можуть бути
перепродані;
обмежень, що істотно не впливають на ціну товару;
б) продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив
яких не може бути врахований;
в) дані, використані декларантом при заяві митної вартості
товару, не підтверджені документально або не є кількісно
визначеними і достовірними;
г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком
випадків, коли їхня взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що
має бути доведено декларантом. При цьому під взаємозалежними
особами розуміються особи, що відповідають хоча б одній з
наступних ознак:
один з учасників угоди (фізична особа) або посадова особа
одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого
учасника угоди;
учасники угоди є співвласниками підприємства;
учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;
один з учасників угоди є власником внеску (паю) або власником
акцій із правом голосу в статутному капіталі іншого учасника
угоди, що складають не менше п'яти відсотків статутного капіталу;
обидва учасники угоди знаходяться під безпосереднім або
непрямим контролем третьої особи;
учасники угоди спільно контролюють, безпосередньо або
побічно, третю особу;
один з учасників угоди знаходиться під безпосереднім або
непрямим контролем іншого учасника угоди;
учасники угоди або їхні посадові особи є родичами.
Стаття 117
Метод за ціною угоди з ідентичними товарами
1. При використанні методу за ціною угоди з ідентичними
товарами як основи для визначення митної вартості товару
приймається ціна угоди з ідентичними товарами при дотриманні умов,
зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються
товари, однакові за всіма критеріями з оцінюваними товарами, у
тому числі за такими ознаками:
фізичні характеристики;
якість і репутація на ринку;
країна походження;
виробник.
Незначні розходження в зовнішньому вигляді не можуть бути
підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в
іншому такі товари відповідають вимогам цього пункту.
2. Ціна угоди з ідентичними товарами приймається як основа
для визначення митної вартості товару, якщо ці товари:
а) продані для ввезення на митну територію держави;
б) завезені одночасно з оцінюваними товарами або не раніше
ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів;
в) завезені приблизно в тій самій кількості і (або) на тих
самих комерційних умовах. У випадку якщо ідентичні товари
ввозилися в іншій кількості і (або) на інших комерційних умовах,
то декларант повинен зробити відповідне корегування їхньої ціни з
обліком цих розходжень і документально підтвердити митному органу
її обґрунтованість.
3. Митна вартість товару, обумовлена за ціною угоди з
ідентичними товарами, повинна бути скорегована з урахуванням
витрат, зазначених у статті 116 цих Основ.
Корегування має проводитися декларантом на підставі
достовірних і документально підтверджених відомостей.
4. У випадку якщо при застосуванні цього методу виявляється
більше однієї ціни угоди по ідентичних товарах, то для визначення
митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.
Стаття 118
Метод за ціною угоди з однорідними товарами
1. При використанні методу оцінки за ціною угоди з
однорідними товарами як основи для визначення митної вартості
товару приймається ціна угоди по товарах, однорідних з ввезеними,
при дотриманні умов, зазначених у цій статті. При цьому під
однорідними розуміються товари, що, хоча і не є однаковими у всіх
відносинах, але мають подібні характеристики і складаються зі
схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті самі функції, що
й оцінювані товари, і бути комерційно взаємозамінними.
При визначенні однорідності товарів враховуються такі їх
ознаки:
якість, наявність товарного знака і репутація на ринку;
країна походження;
виробник.
2. При використанні методу визначення митної вартості товару
за ціною угоди з однорідними товарами застосовуються положення
пунктів 2-4 статті 117 цих Основ.
3. При використанні методу митної оцінки товару на підставі
положень статті 117 і цієї статті:
а) товари не вважаються ідентичними оцінюваним або однорідним
з ними, якщо вони не були зроблені в тій самій країні, що і
оцінювані товари;
б) товари, зроблені не виробником оцінюваних товарів, а іншою
особою, приймаються до уваги тільки в тому випадку, якщо не має ні
ідентичних, ні однорідних товарів, вироблених особою - виробником
оцінюваних товарів;
в) товари не вважаються ідентичними або однорідними, якщо
їхнє проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, їхнє
художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення й інші аналогічні
роботи виконані в державі ввезення товарів.
Стаття 119
Метод на основі вирахування вартості
1. Визначення митної вартості товару за методом оцінки на
основі вирахування вартості проводиться в тому випадку, якщо
оцінювані, ідентичні або однорідні товари будуть продаватися на
території держави ввезення без зміни свого первісного стану.
2. При використанні методу вирахування вартості як основи для
визначення митної вартості товару приймається ціна одиниці товару,
за якою оцінювані, ідентичні або однорідні товари продаються
найбільшою партією на території держави ввезення не пізніше 90
днів з дати ввезення оцінюваних товарів учасникові угоди, що не є
взаємозалежною із продавцем особою.
3. З ціни одиниці товару віднімаються такі компоненти:
а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки
на прибуток і загальні витрати у зв'язку з продажем на митній
території держави ввезення ввезених товарів того самого класу і
виду;
б) суми ввізних митних зборів, податків, зборів і інших
платежів, що підлягають сплаті в державі ввезення в зв'язку з
ввезенням або продажем товарів;
в) звичайні витрати, понесені в державі ввезення товарів на
транспортування, страхування, навантажувальні і розвантажувальні
роботи.
4. При відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних
або однорідних товарів у такому самому стані, у якому вони
знаходилися на момент ввезення, на прохання декларанта може
використовуватися ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з
поправкою на додану вартість і при дотриманні положень пунктів 2 і
З цієї статті.
Стаття 120
Метод на основі додавання вартості
При використанні методу оцінки на основі додавання вартості
як основи для визначення митної вартості товару приймається ціна
товару, розрахована шляхом додавання:
а) вартості матеріалів і витрат, яких зазнав виготовлювач у
зв'язку з виробництвом оцінюваного товару;
б) загальних витрат, характерних для продажу в державу
ввезення з країни вивезення товарів того самого виду, у тому числі
витрат на транспортування, навантажувальні і розвантажувальні
роботи, страхування до місця перетинання митного кордону держави
ввезення, і інших витрат;
в) прибутку, звичайно одержуваного експортером у результаті
постачання у державу ввезення таких товарів.
Стаття 121
Резервний метод
У випадках якщо митна вартість товару не може бути визначена
декларантом у результаті послідовного застосування зазначених у
статтях 116-120 цих Основ методів визначення митної вартості
товару або митний орган аргументовано вважає, що ці методи
визначення митної вартості не можуть бути використані, то митна
вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової
практики.
При застосуванні резервного методу митний орган надає
декларантові наявну в його розпорядженні цінову інформацію.
2. Як основа для визначення митної вартості товару по
резервному методу не можуть бути використані:
а) ціна товару на внутрішньому ринку держави ввезення товару;
б) ціна товару, що поставляється з країни його вивезення в
треті країни;
в) ціна на внутрішньому ринку держави ввезення на товари
вітчизняного походження;
г) довільно встановлена або вірогідно не підтверджена ціна
товару.
Глава 23
Визначення країни походження товару
Стаття 122
Мета визначення країни походження товару
Країна походження товару визначається з метою здійснення
тарифних і нетарифних заходів регулювання ввезення товару на
митну територію держави і вивезення товару з цієї території.
Принципи визначення країни походження товару ґрунтуються на
існуючій міжнародній практиці. Порядок визначення країни
походження товару встановлюється національним законодавством на
підставі положень цих Основ.
Стаття 123
Країна походження товару
Країною походження товару вважається країна, у якій товар був
цілком зроблений або підданий достатній переробці відповідно до
критеріїв, встановлених цими Основами.
При цьому під країною походження товару може розумітися група
країн, митні союзи країн, регіон або частина країни, якщо є
необхідність їхнього виділення з метою визначення походження
товару.
Стаття 124
Товар, повністю вироблений у даній країні
Товарами, повністю виробленими в даній країні, вважаються:
а) корисні копалини, добуті на її території або в її
територіальних водах, або на її континентальному шельфі й у
морських надрах, якщо країна має виключні права на розробку цих
надр;
б) рослинна продукція, вирощена або зібрана на її території;
в) живі тварини, народжені і вирощені в ній;
г) продукція, отримана в цій країні від вирощених у ній
тварин;
д) зроблена в ній продукція мисливського, рибальського і
морського промислів;
е) продукція морського промислу, добута і (або) зроблена в
Світовому океані суднами даної країни або суднами, орендованими
(зафрахтованими) нею;
ж) вторинна сировина і відходи, що є результатом виробничих і
інших операцій, здійснюваних у даній країні;
з) продукція високих технологій, отримана у відкритому
космосі на космічних суднах, що належать даній країні або
орендованих нею;
и) товари, зроблені в даній країні винятково з продукції,
зазначеної в пунктах "а"-"з" цієї статті.
Стаття 125
Критерій достатньої переробки товару
Якщо у виробництві товару беруть участь двоє і більше країн,
походження товару визначається відповідно до критеріїв достатньої
переробки.
Критеріями достатньої переробки товару в даній країні є:
а) зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) за
товарною номенклатурою на рівень кожного з перших чотирьох знаків,
що відбулася в результаті переробки товару;
б) виконання виробничих або технологічних операцій, достатніх
або не достатніх для того, щоб вважалося, що товар походить з тієї
країни, де ці операції мали місце;
в) правило адвалорної частки - зміна вартості товару, коли
процентна частка вартості використаних матеріалів або доданої
вартості досягає фіксованої частки ціни товару, що поставляється.
При цьому вважаються такими, що не відповідають критерію
достатньої переробки:
операції щодо забезпечення схоронності товарів під час
збереження або транспортування;
операції з підготовки товарів до продажу і транспортування
(дроблення партії, формування відправлень, сортування,
переупаковка);
прості складальні операції;
змішування товарів (компонентів) без надання отриманій
продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних
складових;
комбінація двох або більшого числа зазначених вище операцій;
забій худоби.
У випадку якщо стосовно конкретних товарів або країни
походження товару особливо не обумовлено, то застосовується
загальне правило, відповідно до якого товар вважається підданим
достатній переробці, якщо відбулася зміна товарної позиції по
товарній номенклатурі на рівні кожного з перших чотирьох знаків.
Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн
встановлюються і застосовуються на підставі цих Основ у порядку,
обумовленому національним законодавством.
Стаття 126
Визначення країни походження товарів
при їхньому постачанні партіями
Товари в розібраному або незібраному вигляді, що
поставляються декількома партіями, коли через виробничі або
транспортні умови неможливе їхнє відвантаження одною партією, а
також у випадках, якщо партія товару розбита на кілька партій у
результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта
при визначенні країни походження як єдиний товар. Умовою
застосування цього правила є:
попереднє повідомлення митного органу про розбивку
розібраного або незібраного товару на кілька партій із вказівкою
причин такої розбивки, докладною специфікацією кожної партії з
вказівкою кодів товарів за товарною номенклатурою, вартості і
країни походження товарів, що входять у кожну партію;
документальне підтвердження помилковості розбивки товару на
кілька партій;
постачання всіх партій товарів з однієї країни одним
постачальником;
ввіз усіх партій товарів через той самий митний орган;
постачання всіх партій товарів у термін, що не перевищує
шести місяців з дати прийняття митної декларації або закінчення
термінів на її подачу у відношенні першої партії.
Стаття 127
Підтвердження походження товару
На посвідчення походження товару з даної країни митний орган
вправі вимагати представлення сертифіката про походження товару.
При вивезенні товарів з митної території держави сертифікат
про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це
зафіксовано у відповідних контрактах, у національних правилах
країни ввезення або передбачено міжнародними зобов'язаннями
держави, видається уповноваженим на це органом.
При ввезенні товару на митну територію держави сертифікат про
походження товару представляється в обов'язковому порядку:
на товари, що походять з країн, яким національне
законодавство надає преференції за митним тарифом;
на товари, ввезення яких з даної країни регулюється
кількісними обмеженнями (квотами) або іншими заходами регулювання
зовнішньоекономічної діяльності;
якщо це передбачено міжнародними угодами, а також
національним законодавством в галузі охорони навколишнього
природного середовища, здоров'я населення, захисту прав
вітчизняних споживачів, суспільного порядку, державної безпеки й
інших життєво важливих інтересів;
у випадках, коли в документах, що представляються для митного
оформлення, відомості про походження товарів відсутні або в
митного органу є підстави думати, що декларуються недостовірні
відомості про походження товарів.
Стаття 128
Сертифікат про походження товару
Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити
про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і
повинен містити:
а) письмову заяву відправника про те, що товар відповідає
відповідному критерію походження;
б) письмове посвідчення компетентного органу країни
вивезення, що видав сертифікат про те, що представлені в
сертифікаті відомості відповідають дійсності.
Сертифікат про походження товару надається разом з митною
декларацією й іншими документами, що представляються при митному
оформленні. При втраті сертифіката приймається його офіційно
завірений дублікат.
У випадку виникнення сумнівів щодо бездоганності сертифіката
або відомостей, що містяться в ньому, включаючи відомості про
країну походження товару, митний орган може звернутися до органів,
що видали сертифікат, або до компетентних організацій країни,
зазначеної як країна походження товару, із проханням повідомити
додаткові або уточнюючі відомості.
Товар не вважається таким, що походить з даної країни доти,
поки не буде представлений у випадках, встановлених цими Основами
і національним законодавством, належним чином оформлений
сертифікат походження або інформація за запитом.
Стаття 129
Підстава для відмовлення у випуску товару
Митний орган може відмовити у випуску товару через митний
кордон лише при наявності достатніх підстав думати, що він
походить із країни, товари якої не підлягають випуску відповідно
до національного законодавства і міжнародних угод, учасницею яких
є держава.
Ненадання належним чином оформленого сертифіката або
відомостей про походження товару не є підставою для відмови у
випуску товару через митний кордон.
Стаття 130
Додаткові положення, що відносяться до визначення
країни походження товару
При визначенні країни походження товару, походження енергії,
що використовується для його виробництва, машин, устаткування і
інструментів не враховується.
Особливості визначення країни походження товару, ввезеного на
митну територію держави з третіх країн, включаючи порядок
застосування правила "прямого відвантаження і безпосередньої
закупівлі", а також ввезеного з територій вільних митних зон і
вільних складів, розташованих на території держави, встановлюються
національним законодавством.
РОЗДIЛ V
МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ
Глава 24
Загальні положення
Стаття 131
Порядок виробництва митного оформлення
Митне оформлення проводиться в порядку, обумовленому цими
Основами і національним законодавством.
Стаття 132
Місце і час виробництва митного оформлення
Митне оформлення проводиться у визначених для цього місцях у
зоні діяльності митного органу, у якому знаходиться відправник або
одержувач товарів або їх структурний підрозділ, і під час роботи
митного органу.
На прохання зацікавленої особи, за її рахунок і за згодою
митного органу митне оформлення може проводитися в інших місцях і
поза часом роботи митного органу.
Національним законодавством може бути встановлено, що митне
оформлення окремих категорій товарів і транспортних засобів може
проводитися тільки визначеними митними органами.
Стаття 133
Присутність повноважних осіб і їхніх
представників при митному оформленні
Особи, що володіють повноваженнями у відношенні товарів і
транспортних засобів, і їхні представники вправі бути присутніми
при митному оформленні.
На вимогу митного органу зазначені особи і їх представники
зобов'язані бути присутніми при митному оформленні і сприяти
посадовим особам митних органів у здійсненні митного оформлення.
Стаття 134
Митне оформлення і контроль інших
державних органів
У випадках, передбачених національним законодавством, митне
оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон держави, може бути довершено тільки після здійснення
ветеринарного, фітосанітарного, екологічного і інших видів
державного контролю.
Порядок проведення інших видів державного контролю у
відношенні товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон держави, визначається національним законодавством.
Стаття 135
Користування і розпорядження товарами і транспортними
засобами, щодо яких митне оформлення не довершене
Ніхто не вправі користуватися і розпоряджатися товарами і
транспортними засобами, щодо яких митне оформлення не довершене,
за винятком випадків, передбачених цими Основами і національним
законодавством.
Національним законодавством можуть встановлюватися умови і
накладатися обмеження на користування і розпорядження товарами і
транспортними засобами, щодо яких митне оформлення не довершене.
Стаття 136
Початок митного оформлення
Митне оформлення починається не пізніше 30 хвилин після того,
як посадова особа митного органу заявила про свою готовність до
здійснення митного оформлення щодо конкретних товарів і
транспортних засобів, при дотриманні порядку здійснення попередніх
операцій, передбачених цими Основами і національним
законодавством.
Стаття 137
Спрощений порядок митного оформлення
При ввезенні на митну територію держави і вивезенні з цієї
території товарів, необхідних при стихійних лихах, аваріях,
катастрофах; живих тварин; швидкопсувних товарів; радіоактивних
матеріалів; повідомлень і інших матеріалів для цілей масової
інформації; товарів, що направляються на адресу вищих органів
законодавчої, виконавчої і судової влади держави, і інших подібних
товарів їхнє митне оформлення проводиться в спрощеному вигляді і
пріоритетному порядку.
Випадки й умови застосування спрощеного порядку митного
оформлення визначаються національним законодавством.
Стаття 138
Вантажні й інші операції з товарами і транспортними засобами,
необхідні для митного оформлення
За вимогою митного органу особа, що переміщує товари через
митний кордон держави, перевізник, власник складу і (або) інша
особа, що володіє повноваженнями щодо товарів і транспортних
засобів, зобов'язані зробити транспортування, зважування або інше
визначення кількості товарів, навантаження, вивантаження,
перевантаження, виправлення ушкодженого упакування, розкриття
упакування, упакування або переупаковку товарів і транспортних
засобів, що підлягають митному оформленню, а також розкриття
приміщень, ємностей і інших місць, де можуть знаходитися такі
товари і транспортні засоби.
В інших випадках, якщо митне оформлення щодо даних товарів і
транспортних засобів не довершено, зазначені операції можуть
проводитися тільки з дозволу митного органу.
Вантажні й інші операції з товарами і транспортними засобами
не повинні спричинити для митного органу яких-небудь додаткових
витрат.
Стаття 139
Взяття проб і зразків товарів з метою митного оформлення
З метою митного оформлення митні органи вправі брати проби і
зразки товарів і проводити їх дослідження (експертизу).
Проби і зразки товарів, що знаходяться під митним контролем,
з дозволу митного органу можуть стягуватися також особами, що
володіють повноваженнями щодо товарів, їхніми представниками і
іншими органами державного контролю з метою здійснення митного
оформлення.
Проби і зразки беруться в мінімальних кількостях, що
забезпечують можливість дослідження цих проб і зразків.
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9 |
Стр. 10
|
